Категорія: Новини політики

Новий президент Польщі Кароль Навроцький прийняв присягу і офіційно вступив на посаду. Під час своєї виборчої кампанії Навроцький активно використовував антиукраїнські тези. Чи є підстави сподіватися, що жорстка антиукраїнська риторика залишиться в минулому?
Польський історик
Навроцький очолював Музей Другої світової війни в Гданську та польський Інститут національної пам’яті. На цих посадах Навроцький показав себе як популяризатор так званого патріотичного наративу історії Польщі, пише Gazeta Krakowska.
За його керівництва домінуючою темою польської історичної політики замість умовної «Катыні» і пов’язаного з нею міфу боротьби польського народу за демократичну Польщу стала умовна «Волинь» з її явним антиукраїнським ресентиментом.
«Катынь» була відважним викликом сильній радянській або пізніше російській владі. “Волинь — це спроба боляче вдарити більш слабкого сусіда, що воює з тим, хто ще недавно вважався головним ворогом Польщі”, — писав про це колишній керівник українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Про погляди Кароля Навроцького на історію переконливо свідчить і його заява про те, що принаймні протягом усього ХХ століття поляки як народ жодного разу не повелися негідно і їм не соромно перед своїми сусідами та іншими народами світу.
З цим твердженням, наприклад, могли б сперечатися чехи — враховуючи те, що у 1938 році, за гарячими слідами Мюнхенської змови, польські війська окупували район Заолззя площею приблизно 800 квадратних кілометрів. Ці території були повернені Чехословаччині лише після закінчення Другої світової війни.
Ставлення до України
Навроцький вважає виправданою і відповідною інтересам Польщі подальшу військову підтримку Києва з метою, щоб агресивна імперіалістична Росія була фізично якомога далі від польських кордонів.
Водночас — і це об’єднує Навроцького з усім мейнстрімом польської політики — він категорично виступає проти участі польських військових у будь-якому контингенті, який гіпотетично може бути відправлений в Україну в рамках мирного процесу.
З іншого боку, він заявляє, що Україна нібито недостатньо вдячна Польщі за надану і надавану підтримку, Київ ставиться до Варшави не по-партнерськи. Ще один ключовий тезис в українській політиці Навроцького — він виступає проти членства Києва в ЄС і НАТО до “остаточного вирішення волинського питання”.
“Я не бачу Україну ні в ЄС, ні в НАТО до моменту вирішення настільки важливих для поляків цивілізаційних питань. Не може бути частиною міжнародних союзів держава, яка не здатна розібратися з надзвичайно брутальними злочинами проти 120 тисяч своїх сусідів”, — заявив він у січні цього року.
Варшавські спостерігачі зауважують, що якщо передвиборча риторика Навроцького в цьому відношенні не зміниться і після того, як він займе президентський пост, то він стане першим в новітній історії Польщі президентом, який відступить від традиційної ролі адвоката і лобіста України в європейських структурах.
Розмова з Зеленським
31 липня Навроцький і президент України Володимир Зеленський провели першу телефонну розмову. Прес-секретар Навроцького Рафал Лешкевич повідомив, що розмова відбулася за ініціативою Зеленського, який привітав Навроцького з перемогою на президентських виборах.
“Кароль Навроцький підкреслив, що співпраця між двома країнами має базуватися на взаємній повазі та щирому партнерстві… Росія – це неоімперська, колоніальна держава під керівництвом військового злочинця Володимира Путіна. Тому Україна, яка бореться проти кремлівського режиму, може розраховувати на підтримку Польщі”, – йдеться в його заяві.
Однією з центральних тем розмови була історична політика.
“Кароль Навроцький підкреслив, що він є голосом народу, який вимагає зміни підходу України до важливих і досі невирішених історичних питань. Це має змінитися. Обраний президент сказав, що історичні питання будуть темами подальших розмов з президентом України”, – розповів спікер.
Зеленський, коментуючи бесіду, висловив надію, що Польща і надалі залишатиметься надійним партнером і союзником України.