Місяць: Березень 2026

Знищений літак-радар Наприкінці березня ситуація на Близькому Сході різко загострилася після удару Ірану по американській базі Принца Султана у Саудівській Аравії.
За наявною інформацією, під час атаки 28 березня серйозних ушкоджень зазнав літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління Boeing E-3 Sentry (AWACS).
У мережі з’явилися зображення, на яких видно фактично зруйнований фюзеляж,літак розколотий на дві частини. Ці кадри поширювали як користувачі соцмереж, так і іранський державний мовник IRIB, а вже 29 березня їхню автентичність підтвердили BBC та AFP.
Це стаєсправді серйозним ударом для американської військової присутності у регіоні. Адже E-3 Sentry є критично важливим елементом системи управління повітряними операціями,фактично “літаючим радаром”, здатним виявляти цілі на сотні кілометрів і координувати дії авіації.
Вартість такого борту оцінюється щонайменше у 400-500 мільйонів доларів, і до цього моменту жоден із них не втрачався у бойових умовах. При цьому урозпорядженні ВПС США залишається лише 16 таких літаків, частина яких була розгорнута саме в зоні Перської затоки.
До речі, того ж дня внаслідок атаки на базі Принца Султана у Саудівській Аравії були поранені 12 американських військовослужбовців, двоє з них – тяжко. Також значних пошкоджень зазнали щонайменше два літаки-заправники KC-135. Супутникові знімки як доказ Як же Ірану таке вдалося? Президент України Володимир Зеленський 28 березня заявив в інтерв’ю NBC, що, за даними української розвідки, супутникові знімки для цієї атаки Ірану надала РФ.Пояснивши: виходячи з досвіду України, повторне фотографування Росією об’єктів протягом кількох днів є ознакою планування атаки. “Ми знаємо, що якщо вони роблять знімки один раз, вони готуються. Якщо вони роблять знімки вдруге, це як симуляція. Втретє це означає, що через один-два дні вони атакуватимуть”, – розповів він. Й, за словами Зеленського, згідно зі звітом української розвідки, російські супутники зробили знімки авіабази Принца Султана в Саудівській Аравії якраз 20, 23 та 25 березня.
І це вже, до речі,не перший серйозний удар по американських силах у регіоні. З початку війни США та Ізраїлю проти Ірану загинули 13 американських військових, поранені понад 300.
На цьому тлі президент України фактично озвучив одну з найгостріших геополітичних підозр останніх років: Росія не просто співпрацює з Іраном, а допомагає йому бити по американських цілях. “У мене є 100% факти, що іранський режим застосовував їх проти американських баз”, – заявив Зеленський, маючи на увазі передані Росією дрони та компоненти. Водночас він додав ще більш тривожну деталь: “Моя розвідка повідомила мені, що вони… діляться інформацією, розвідданими з іранським режимом”. За даними західних медіа, мова може йти не лише про загальну підтримку, а про передачу конкретних координат американських об’єктів у регіоні,включно з літаками та кораблями. Саме це може різко підвищувати точність іранських ударів. “Це попередження є особливо актуальним на тлі можливого планування наземної операції американських військ. Удари Шахедами вже стали несподіванкою на початку цієї війни. Вкрай важливо, щоб США не зіткнулися з другим подібним сюрпризом у разі можливої ​​висадки в Ірані”, – зауважив з цього приводу у соцмережі російсько-ізраїльський підприємець і громадський діяч Леонід Невзлін. Сліпа реакціяvsдонорство безпеки Тож нині фактично формується нова вісь співпраці Москва-Тегеран, котра виходить далеко за межі війни проти України.
Водночас ще 14 березня голова Комісії з національної безпеки парламенту Ірану Ебрахім Азізі фактично звинуватив і Україну у втягуванні в конфлікт на Близькому Сході.
Він заявив, що Україна нібито стала “законною ціллю” для Ірану (зокрема у сфері протидії дронам). Ця заява є ключовою: таким чином Тегеран намагається представити оборонну допомогу України партнерам (а, точніше, країнам Затоки, бо спочатку США, а за ними й Ізраїль відмовилися від простягнутої нами руки) як участь у війні, хоча йдеться лише про технологічну та консультативну підтримку.
Водночас, попри серйозність заяв і непрямі підтвердження з боку розвідок, реакція США на співучасть Росії в іранських ударах по американських базах виглядає, м’яко кажучи,вкрай стриманою.
Частково це, важають фахівці,пояснюється небажанням відкривати ще один фронт конфронтації одночасно з підтримкою України та напруженням у відносинах із Китаєм.Пряме визнання такого рівня співпраці між Москвою і Тегераном автоматично вимагало б жорсткої відповіді, що могло б призвести до ширшого військового конфлікту. “Вашингтон діє дуже обережно, щоб не спровокувати широку війну на Близькому Сході, яка може втягнути одразу кілька держав”, – зазначає аналітик Atlantic Council Джон Гербст. А речник Пентагону Патрік Райдер заявив, що “Сполучені Штати намагаються уникнути прямої конфронтації з Іраном, оскільки будь-яка ескалація може швидко перерости у ширший регіональний конфлікт”.
Водночас Зеленський натякає на політичну складову проблеми. За його словами, Росія навіть намагалася шантажувати Вашингтон: припинити передачу розвідданих Ірану в обмін на зменшення підтримки України.
Втім, на цьому фоні Україна починає виглядати не лише як споживач безпеки, а як її постачальник. Київ фактично виконує роль “детектора загроз”, першим озвучуючи те, що західні партнери не завжди готові публічно визнавати.
Передаючи союзникам розвіддані, прямо розкриваючи схеми співпраці Росії та Ірану і демонструючи нові типи війни,від дронів до гібридних атак,Україна успішно формує нову архітектуру безпеки.
І головне питання тепер звучить інакше: не чому США “не бачать”, а скільки ще вони можуть дозволити собі не реагуватина тінь Росії за спиною Ірану?
Ірина Носальська