Криза – Антикор

Два автогіганти РФ заглиблюються у кризу – розвідка

Два провідні автовиробники Росії, КамАЗ і АвтоВАЗ, стикаються з поглибленням кризи, яку вже неможливо приховати за офіційними заявами про “стійкість” промислової галузі. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

Як повідомляє відомство, станом на 1 червня 2026 року КамАЗ переводить своїх працівників на чотириденний робочий тиждень. Відповідний наказ вже підписаний, і це не перший випадок – подібна практика використовувалась ще влітку 2025 року. За даними СЗРУ, повторне впровадження цього рішення свідчить, що тимчасовий антикризовий захід став новою нормою для компанії.

Зазначається, що фінансові результати за підсумками 2025 року показали збитки у розмірі 284 мільйонів доларів, тоді як попереднього року компанія мала прибуток у 11,3 мільйонів доларів. У березні 2026 року кредитний рейтинг КамАЗу, за оцінкою агентства АКРА, знизився із AA(RU) до A(RU) через падіння рентабельності і погіршення боргових показників.

Розвідка України вказує, що ринкові умови не сприяють відновленню. Зокрема, у січні-лютому 2026 року продажі важких вантажівок у Росії скоротилися, приблизно, на 40%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. До того ж, високі процентні ставки центрального банку суттєво ускладнюють доступ до кредитування і лізингу, що гальмує попит на комерційний транспорт.

Попри те, що КамАЗ досі утримує 37% ринку важкої техніки понад 16 тонн, китайські виробники, такі як FAW і Sitrak, уже контролюють значну частку – 21%. У сегменті середньотоннажних вантажівок JAC, Dongfeng і Foton зайняли близько 20%, пропонуючи дешевші та технологічно сучасніші моделі. У компанії очікування щодо 2026 року залишаються скромними – беззбитковість розглядається як найкращий варіант розвитку подій.

АвтоВАЗ, зі свого боку, відправляє працівників у корпоративну відпустку в травні, пояснюючи це модернізацією виробничих потужностей. Однак представники СЗРУ наголошують, що основна причина такого рішення – переповнені склади через слабкий попит.

Показово, що навіть на тлі зростання російського ринку нових автомобілів на 31% у березні 2026 року продажі Lada зменшилися на 17,4%, і це єдиний великий виробник, якому не вдалося скористатися загальним пожвавленням.

Експерти також фіксують посилення конкуренції з боку китайських локалізованих брендів Haval, Tenet і Belgee, а також міжнародних виробників, які проникають на ринок Росії через паралельний імпорт. За оцінками СЗРУ, продукція Lada поступається конкурентам як за ціною, так і за споживчими характеристиками.

Розвідники підсумовують, що високі кредитні ставки пригнічують попит на автотранспорт, а китайські виробники дедалі активніше витісняють російські компанії. Тим часом державні замовлення, які раніше підтримували галузь, поступово вичерпуються. За прогнозами, у першому півріччі 2026 року ситуація може тільки погіршитися.

Нагадаємо також, що в Росії триває прискорений спад промислового виробництва.

Росія втратила майже $1 млрд через атаки дронів по терміналах на Балтиці

Зеленський: Зростання цін на пальне не залежить він нафтопроводу Дружба

Зростання цін на пальне відбувається у всьому світі, і не залежить від припинення постачання нафтопродуктів через нафтопровід Дружба. Про це сказав президент України Володимир Зеленський під час брифінгу в четвер, 9 квітня.
“Що стосується російської нафти, було принципове питання. Я сказав, що я не хочу, щоб Україна давала можливість Росії заробляти на будь-чому. Ми у війні. Тут питання особисте України і Росії. Питання не нафтове, не енергетичне. Це питання нашого пріоритету. Номер один – це війна. Тому я не хотів, щоб ми допомагали їм заробляти”, – сказав Зеленський.
За його словами, в ситуації із блокуванням Угорщиною коштів для України важливо фіксувати, що це відбулося через нафтопродукти, оскільки в інших випадках може бути названа інша причина.
“Це ж важливо зафіксувати, що вони сказали, що заблоковані гроші через нафтопродукти. Тоді ЄС каже: “Це зараз такий діалог: ви відремонтуєте (нафтопровід “Дружба” – ред.), вони розблокують”. Ми відремонтуємо. Вони повинні розблокувати. Хоча я вважаю, що ці умови принципово неправильні. І тому ми боремося. Але цей об’єм, який туди йде, це ні про що. Всі розуміють, що це ніяк не впливає на ціну (нафтопродуктів – ред.). Подивіться на весь світ. Питання не в цьому об’ємі. Питання в енергетичній кризі в світі”, – пояснив голова держави.
Нафтопровід пошкодили російські ракети, і відповідно, мав би бути сигнал Росії, щоб вони не руйнували енергетику України.
Водночас він висловив надію, що ціна на пальне не буде зростати, і нагадав, що були домовленості з приватним сектором, державними компаніями тримати певну цінову планку.

Чия це “миша”: як Кремль та США спробують відстояти Орбана

Геополітика чи бої без правил? Bloomberg 7 квітня оприлюднило злив, що нагадує хроніки кривавого цирку: за інформацією видання, 17 жовтня прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним заявив, що готовий піти на все, аби допомогти тому, зокрема, у врегулюванні війни в Україні. “Вчора наша дружба піднялася на такий високий рівень, що я можу допомогти будь-чим. У будь-якому питанні, де я можу бути корисним, я до ваших послуг”, – сказав нібито Орбан. І згадав байку, в якій миша звільняє лева, котрий потрапив у сіті, оскільки той раніше помилував її життя. Це порівняння, як пише Bloomberg, викликало у Путіна сміх.
Ще раніше журналісти оприлюднили записи, котрі свідчать, що очільник МЗС Угорщини Петер Сіярто регулярно підтримував контакт із міністром РФ Сергієм Лавровим. Зокрема, йдеться про передачу інформації щодо санкціонних планів Євросоюзу, а також можливу координацію блокування євроінтеграції України. “Жодного дня без зливу з російсько-угорського унітазного бачка. Кінь Лавров давав доручення главі МЗС Угорщини Сійярто загальмувати переговори щодо вступу України до ЄС”, – пише про все це у соцмережі журналіст Роман Цимбалюк. Водночас патрону Сіярто Орбану вдається сидіти одразу на двох стільцях. Адже під час нещодавнього візиту до Угорщини, прямо з трибуни його передвиборчого мітингу віцепрезидент США Джей Ді Венс дістав телефон і вивів Дональда Трампа на гучний зв’язок з мітингувальниками. З колонок залунав голос Трампа: “Я люблю того Віктора, він фантастична людина”. “Що це, як не ще одна форма інтервенції США у внутрішню політику Євросоюзу?”, – задається питанням політолог Владислав Оленченко у соцмережі з приводу візиту Венса. Таким чином, на думку Оленченка, геополітика у даному конкретному випадку “стає все менш схожою на шахи і все більше – на бої без правил”. “За кілька днів до парламентських виборів, які мають пройти 12 квітня, Угорщина перетворилася на головний плацдарм геополітичної боротьби. Результати битви на цьому плацдармі вирішать не просто долю крісла прем’єр-міністра Угорщиниа, а те, чи встоїть Євросоюз під ударами Вашингтону та Москви. Саме в Угорщині зараз буде вирішуватись доля НАТО та нової архітектури європейської безпеки”, – зауважує він у Facebook. При цьому, за оцінкою експерта, США здійснюють пряму, неспровоковану та неприкриту інтервенцію у внутрішньополітичні процеси Європи. “Його (Венса – ред.) виступ на мітингу прихильників Орбана в MTK Sportpark – це вже не просто підтримка союзника, це пряме втручання у внутрішні справи суверенної країни в інтересах відвертого агента Кремля і протеже Путіна в Євросоюзі та Європі”, – переконаний він. Й аргументує цю думку тим, що у своєму виступі на мітингу Венс назвав Євросоюз “бюрократичною диктатурою, яка душить суверенітет”, а Росію, натомість, “стороною, з якою треба домовлятися”. Врешті, охарактеризувавши Україну – “чорною дірою, куди не мають іти податки американців”.
Звичайно, московський “хор визволителів Європи” миттєво включився у розгін сигналу, продовжує Оленченко. “Ротом Дмітрія Пєскова у медійний простір була запущена, наперед сконструйована кремлівськими політтехнологами, формула: “Москва згодна з оцінкою Венса щодо безпрецедентного тиску на Угорщину з боку Брюсселю; багато сил у Брюсселі справді працюють проти Орбана, оскільки він захищає національні інтереси своєї країни, а не виконує команди ззовні; такі візити, як візит Венса в Угорщину напередодні виборів, показують, що у США є тверезомислячі сили, які цінують суверенітет і готові до прагматичного діалогу з Москвою та Будапештом”, – змальовує він логіку та наративи кремлівців. Європа – у стані очікування Однак, за словами Оленченка, єдиної позиціє Європи стосовно втручання у внутрішні справи Угорщини у відповідь не прозвучало. Лише прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск особисто заявив, що “угорські ігри” ставлять під загрозу безпеку всього регіону, особливо на тлі енергетичної кризи, натякнувши на авторів цієї кризи, нагадує він.
Між тим президент Франції Еммануель Макрон, виступаючи перед журналістами, не назвав імені Венса прямо. Втім при цьому підкресливши перевагу “європейської передбачуваності” перед союзниками, котрі “можуть завдати вам болю, навіть не попередивши про це”.
Своєю чергою, більш радикальний у стосунках з Трампом канцлер Німеччини Фрідріх Мерц доручив прокоментувати візит Венса заступнику свого офіційного речника, але дуже жорстко і прямо. “Уряд Німеччини офіційно назвав звинувачення Венса на адресу Брюсселя “лицемірством”, наголосивши, що саме приїзд віцепрезидента США в Будапешт за чотири дні до дня голосування є справжнім втручанням у внутрішню політику Угорщини”, – зауважує Оленченко. Однак прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та премʼєр Італії Джорджа Мелоні фактично утримались від особистих коментарів, намагаючись не зіпсувати стосунки ні з адміністрацією США, ні з колегами по ЄС, констатує експерт.
Й не підштовхнули європейців до сильнішої реакції ані незаконне захоплення українських інкасаторів в Угорщині, ані шпигунська історія з виявленням вибухівки на сербсько відрізку Турецького потоку – у котрій, звісно, Угорщина та РФ звинуватили Україну. Над чим працює дивний тандем? При цьому “дуже змішані відчуття викликає споглядання за тим, як Кремль і адміністрація США працюють в тандемі, реалізуючи на практиці Стратегію національної безпеки США стосовно Європи”, – продовжує Оленченко. Тобто, спільно розхитують європейську єдність. “Зараз, прямо на наших очах, медійні машини США і Кремля синхроннізовано і скоординовано реалізують класичну ІПСО для громадян Заходу, створюючи ілюзію “світового альянсу за суверенітет”, де Трамп, Путін та Орбан по один бік барикад, а всілякі там “макрони, мерци, туски” по інший. Зеленський, звісно, теж по іншу сторону барикад…”, – констатує політолог. Тому, попереджає він, існує багато ознак, “котрі свідчать, що Кремль та Білий дім збираються залишити Орбана у кріслі за будь-яку ціну і при будь-яких результатах голосування”. “Не здивуюсь, якщо в неділю ми побачимо зрив виборчого процесу та оголошення виборів недійсними через втручання Брюсселя та України. Оголошення Орбана переможцем, незважаючи на реальні результати підрахунку бюлетенів – теж варіант, цілком у стилі кремлівських політтехнологів…”, – вказує він. Україна ж, за його словами, “має вже готувати свої дії на випадок, коли вулиці Будапешту будуть заповнені обуреними протестувальниками, проти яких буде виставлені кордони орбанівської поліції”.
Ірина Носальська

Єврозона уникне рецесії, попри ціни на енергоносії – BofA

Передбачається, що єврозона уникне рецесії попри різкий енергетичний шок, проте зростання залишатиметься слабким через тиск високих цін на нафту та газ, що стримуватиме економічну активність і сповільнить дезінфляцію. Про це свідчить звіт BofA Global Research.

Банк знизив прогноз зростання єврозони до 0,6% цього року та 1,0% наступного, описуючи перспективи як “великий шок”, спричинений цінами на енергоносії, і водночас зазначивши, що “технічної рецесії вдалося уникнути”, втім, “відновлення буде слабким”.

Перегляд прогнозу базується на припущеннях щодо енергоресурсів. Ціна на нафту марки Brent очікується близько $100 за барель до кінця 2026 року, а голландський газ TTF – близько €80 протягом наступної зими.

У звіті зазначається, що “деякі постійні збитки енергопостачання не дозволять швидко скоригувати світові ціни на енергоносії”, що чинитиме тиск на економіку навіть у разі ослаблення геополітичної напруженості. Прогноз зростання враховує загальну втрату 90 базисних пунктів порівняно з попередніми оцінками. Очікується, що поведінка домогосподарств пом’якшить первинний вплив: “споживачі компенсують первинний ефект шляхом зниження норми заощаджень” у другому кварталі року.

Попри уникнення рецесії, прогнозується, що обсяг виробництва залишатиметься нижче траєкторії, існуючої до шоку, і “послідовне відновлення з 4 кварталу 2026 року, ймовірно, буде слабким”, що свідчить про збереження слабкості економіки.

Прогнозується, що інфляція зросте до 3,3% цього року, перш ніж знизиться до 2,1% наступного, водночас нафта викличе швидке зростання, а ціни на газ додадуть стійкості.

У звіті зазначається, що “зниження інфляції відтерміновується”, і прогнозується, що загальна інфляція впаде нижче 2% лише у другому півріччі 2027 року, а базова – до кінця того ж року.

Очікується, що Європейський центральний банк реагуватиме жорсткішою політикою в короткостроковій перспективі. BofA прогнозує підвищення ставок на 25 базисних пунктів у червні та липні, у результаті чого депозитна ставка досягне 2,50%, перш ніж почнеться її зниження в червні 2027 року. У звіті відзначається: “ЄЦБ нервує”, що відображає занепокоєння стосовно інфляційних ризиків.

Динаміка на рівні окремих країн акцентує нерівномірну схильність до шоку. Німеччина розглядається як “найуразливіша”, прогноз зростання знижений до 0,3%, тоді як для Італії прогнозується 0,2%, що відображає більш високу чутливість до енергоносіїв.

Очікується, що Франція та Іспанія впораються краще завдяки енергетичним структурам та політичним заходам, хоча обидві країни постали перед повільнішим зростанням та вищою інфляцією.

Базовий сценарій передбачає, що шок залишиться обмеженим цінами, без дефіциту постачання.

Проте, аналітики попереджають, що сильніший енергетичний шок може змінити прогноз, відзначаючи, що вищі ціни на нафту та газ “штовхнуть єврозону до рецесії”.

Раніше стало відомо, що війна на Близькому Сході призведе до зростання інфляції та уповільнення світового економічного зростання.
Війна на Близькому Сході: МВФ закликав готуватися до “немислимого”

Блокада Ормуза: глава МЕА заявив про нову нафтову катастрофу

Порушення глобальних поставок енергоносіїв, викликане блокадою Іраном Ормузької протоки, перевершує будь-яку попередню кризу в історії, включаючи нафтові шоки 1970-х років. Про це заявив uлава Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) Фатіх Біроль, повідомляє Reuters у вівторок, 7 квітня.

“Світ ніколи не стикався з порушенням енергопостачання такого масштабу”, – сказав він, охарактеризувавши нинішню кризу як “серйознішу, ніж кризи 1973, 1979 і 2022 років разом узяті”.
Іран практично повністю перекрив рух через Ормузьку протоку після ударів Ізраїлю та США, через яку зазвичай проходить близько п’ятої частини світової нафти та газу, що призвело до різкого зростання цін на енергоносії.

Ціни на нафту продовжили зростати й 7 квітня з наближенням крайнього терміну, встановленого президентом США Дональдом Трампом для Ірану з відкриття протоки. Американський лідер погрожує завдати ударів по іранській інфраструктурі у разі відмови Тегерана виконати вимогу.
Нафта марки Brent зросла на 0,2% до 110,01 доларів за барель, американська нафта WTI піднялася на 0,3% до 112,75 доларів за барель, продовживши зростання з попередньої сесії.

Глава МЕА заявив, що наслідки відчують розвинені економіки, включаючи країни ЄС, Японію та Австралію, але попередив, що країни, що розвиваються, стикаються з найбільшою загрозою, зіткнувшись із поєднанням різкого зростання цін на нафту і газ, вищих цін на продовольство та широкого прискорення інфляції.

Нагадаємо, у березні країни-члени МЕА почали вивільнення аварійних нафтових запасів. Найбільшими внесками відзначилися США та Японія.

Ізраїль відновив роботу свого найбільшого газового родовища

Найбільше газове родовище Ізраїлю – Левіафан – відновило видобуток після 33-денного простою, спричиненого військовим конфліктом з Іраном. Про це повідомляє інформагентство Bloomberg.
Поновлення роботи цього стратегічного активу має принести певне полегшення регіональним і світовим ринкам енергоресурсів на тлі дефіциту поставок.
Родовище відновило постачання газу як на внутрішній ізраїльський ринок, так і на експорт. Заява пролунала наступного дня після того, як Міністерство енергетики Ізраїлю анонсувало швидке відновлення роботи об’єкта.
Оператором гігантського шельфового газового родовища Левіафан, розташованого в східній частині Середземного моря, виступає американська корпорація Chevron Corp.
Уряд Ізраїлю наказав тимчасово зупинити роботу кількох морських газових платформ з міркувань безпеки зараз же після початку відкритого військового конфлікту з Іраном 28 лютого.
Ринок позитивно відреагував на новини: акції Newmed на біржі в Тель-Авіві в п’ятницю зросли на 1,6%.
Іще одне ізраїльське газове родовище – Каріш, – оператором якого є компанія Energean Plc, також було зупинено за розпорядженням уряду на початку війни. Одначе роботи на цьому об’єкті поки що не відновлено.
Як відомо, світовий експорт СПГ скоротився до найнижчого рівня за останні шість місяців. Війна на Близькому Сході повністю перекреслила нещодавній приріст пропозиції за рахунок нових потужностей у США та інших країнах.
Ціни на нафту і газ злетіли після атак Ірану

Нафта по 200 доларів? Загострення енергокризи

За місяць війни проти Ірану нафта подорожчала майже вдвічі. Зараз вона стабільно котирується вище 100 доларів за барель порівняно з 60 до війни, і деякі аналітики та економісти допускають зростання не лише до 150, а й до 200 доларів найближчим часом.
Буде дефіцит
“Досі зростання цін на нафту було спекулятивним і відображало очікування майбутнього дефіциту. Адже насправді кількість нафти на світовому ринку не зменшилася, оскільки танкер із Перської затоки йде до покупців місяць-півтора”, — нагадує нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман.
І ось цей час добігає кінця. Нафтова криза стає реальністю. Останній танкер, який покинув затоку до іранської блокади, прийде в Європу до кінця наступного тижня, а в Азію — вже цього.
Світ споживає приблизно 105 млн барелів нафти на день, і до війни близько 20%, або понад 20 млн барелів, постачалося з Перської затоки через Ормузьку протоку. У відповідь на агресію Іран протоку закрив.
Замінити ці барелі на постійній основі нічим — усі резервні видобувні потужності зосереджені в Саудівській Аравії та інших країнах Перської затоки.
Криза на довго
“Ситуація дуже серйозна, — сказав єврокомісар з питань енергетики Дан Йоргенсен. — Не варто розраховувати на те, що енергетична криза буде короткочасною. Не буде”.
Експерти вже радять переходити на роботу з дому. Серед інших пропозицій: усім пересісти на трамваї, для машин обмежити швидкість ще на 10 км/год, скоротити авіаперельоти і замінити газові плити індукційними.
Усе це дозволить скоротити споживання нафти так, щоб компенсувати втрату її пропозиції через блокаду Ормузької протоки. Тобто на 10-12 млн барелів на день. Завдання не з простих — для порівняння, у ковідну епідемію, коли ніхто нікуди не їздив і не літав, споживання нафти у світі просіло на 8 млн барелів.
А якщо попит не скоротиться, то єдиний варіант — зростання цін.
На думку Кругмана, якщо США захоплять острів Харк і перекриють іранський нафтовий експорт, а Іран або хусити у відповідь розбомблять нафтопроводи в обхід Ормуза, ціни на нафту можуть перевищити 200 доларів за барель.
“За такого розвитку подій цілком імовірна повномасштабна світова економічна криза”, — припускає лауреат Нобелівської премії з економіки.
Попередній рекорд ціни на нафту був встановлений у 2008 році, коли вона досягла 147 доларів за барель. За нинішніми грошима, з урахуванням інфляції, це понад 220 доларів.
Зростання цін
Зараз нафта коштує близько 100 доларів за барель. Але навіть якщо вона не дійде до апокаліптичних 140 і тим більше 200 доларів, світова економіка та населення всіх країн планети зазнають серйозних збитків від іранської війни, впевнені економісти Bloomberg.
При ціні 110 доларів за барель нафти зростання цін у Європі прискориться на 1 відсотковий пункт (тобто на 40%), а зростання економіки скоротиться на 0,6 відсоткового пункту ВВП, тобто вдвічі. А при 170 доларах за барель Заходу загрожує стагфляція — одночасний спад доходів і сплеск витрат.

Намагання зв’язати руки: хто з партнерів проти ударів України по Усть-Лузі

П’ята атака за десять днів 31 березня, українські безпілотники атакували російський порт, розташований у селищі Усть-Луга на узбережжі Балтійського моря. Це вже п’ятий подібний удар за останні десять днів, повідомляє Reuters із посиланням на власні джерела. За інформацією видання, цього разу під удар потрапив нафтовий термінал, що, ймовірно, ще більше ускладнить експорт російської сирої нафти, і так напівпаралізований останнім часом. “Це не означає, що ці об’єкти можуть бути на 100% захищені від подібних терористичних атак. Водночас ведеться інтенсивна робота, і це стосується не лише порту … а й усіх інших об’єктів критичної інфраструктури”, – відреагував під час щоденного брифінгу для журналістів речник Кремля Дмитро Пєсков. Між тим три джерела в галузі повідомили Reuters, що під час останньої атаки українські дрони вразили об’єкти, пов’язані з перевалкою сирої нафти, котрі перебувають в управлінні російської трубопровідної монополії Транснефть. “Дрони України підпалили черговий резервуар на 50 тис. нафтопродуктів. Знову красиво горить вся нафтобаза Усть-Луга – об’єкт перевалки нафти компанії Транснефть, що входить до Балтійської трубопровідної системи-2 (БТС-2) та забезпечує експортні поставки орків. Офіційна статистика про обсяг морського експорту російської нафти свідчать про різке падіння на минулому тижні: з 4,1 до 2,3 млн б/д. Порт Приморськ: відвантажилося 4 танкери замість 10. Порт Усть-Луга: 2 замість 8”, – наводить конкретні дані з цього приводу у соцмережі політолог Владислав Оленченко. Загалом, протягом останнього місяця Київ значно посилив атаки на російські об’єкти інфраструктури, пов’язані з нафтовим експортом. Зокрема, були здійснені найбільш масштабні за більш ніж чотири роки війни удари дронами по портах в Усть-Лузі та Приморську.
Внаслідок цього, за підрахунками Reuters, що базуються на ринкових даних, було виведено з ладу щонайменше 40% російських експортних нафтових потужностей. Це стало наслідком атак дронів, удару по великому трубопроводу (щодо якого відсутня однозначна інформація), а також захоплення кількох танкерів сірого флоту партнерами України. “…Такий спосіб запровадження санкцій на путінську нафту дозволяє Україні тримати нафтові доходи кремлівського режиму на тому самому рівні, який вони мали до атаки Трампа і Нетаньяху по Ірану: двократне зростання цін на нафту компенсується двократним падінням обсягів іі відвантаження. Але ж можна і додати!”, – припускає Оленченко. “Так це ж вже було” Що, до речі, є великим успіхом України: бо наносити шкоду ворогу ми здатні тепер власними силами, й ніхто не може змусити нас воювати зі зв’язаними за спиною руками. На відміну від того-таки 2024 року, коли тодішній радник Білого дому з нацбезпеки Джейк Салліван заявляв, що Вашингтон не санкціонував використання ATACMS для глибоких ударів по Росії.
Втім частина західних країн знову почала стримано виступати проти або за обмеження українських ударів по Росії, повідомив 30 березня президент України Володимир Зеленський. “Останнім часом, після енергетичної світової кризи, дійсно, ми отримали сигнали від деяких наших партнерів, як зробити так, щоб зменшити наші відповіді по нафтово-енергетичному сектору РФ”, – зауважив президент. Й Сполучені Штати, як не складно здогадатися – знову у перших рядах таких невдоволених, бо через блокування Перської протоки світовий ринок втратив близько 20% загального споживання нафти. Перекрити цей дефіцит можна або знайшовши додаткові джерела, або підвищивши ціни, зменшивши таким чином споживання. Але нинішні 100 доларів за барель не повною мірою відображають масштаб проблеми: якщо Ормузька протока не буде розблокована найближчим часом, нафтові ціни безумовно зростатимуть, – пояснює таку напругу журналіст, народний депутат України Микола Княжицький. “Отримання “прохань” про зменшення наших ударів по нафтовій інфраструктурі Росії було лише питанням часу. У міру розростання війни проти Ірану такі сигнали ставатимуть більш регулярними, і слід бути готовими до того, що про російську нафту згадуватимуть не лише наші “друзі” по нафтопроводу Дружба з Угорщини. Виглядає так, що всі публічні заяви американських посадовців про “надзвичайно успішні переговори” з Іраном мають лише одну мету – зменшити ціну на нафту. Натомість заяви іранців про відсутність таких переговорів мають протилежну мету – щоб нафта продовжувала дорожчати”, – пише він у Facebook. Однак Зеленський наголошує, що “ми не просто завдаємо ударів, ми відповідаємо”, запропонувавши навіть припинення вогню на Великодні свята. Президент підкреслює, що ми готові і до повного перемир’я, і до енергетичного. На що Пєсков 31 березня теж очікувано відповідає: у Кремлі “не побачили чіткої ініціативи” у словах Зеленського.
З агресивною РФ, звичайно, давно вже все зрозуміло: росіяни не збираються припиняти війну. Та й принцип наших партнерів “своя сорочка ближча до тіла” відмінити нам не під силу. На жаль, цим вдало користується наш ворог всюди, де тільки може. “Так, ми бачимо, що ми б’ємо зараз по її (РФ – ред.) нафтопереробному комплексу, по портах. Але чи могли б ми все це робити через на п’ятий рік, якщо б ми були одні? Росія не може виграти у Заходу, і вони це прекрасно розуміють. Але ми не можемо виграти у Росії, якщо ми не частина Заходу. І до речі, чим займається Росія всі ці роки? Вона роздроблює Захід”, – зауважує журналіст та публіцист Віталій Портников. Тим часом всі шукають додаткових можливостей вибратись з нафтової пастки, й інколи підмога приходить, звідки не чекали: так, перший повноцінний нафтопереробний завод Грузії Black Sea Petroleum (BSP) планує відмовитися від переробки російської нафти у порту Кулеві, – про це глава BSP Давид Поцхверія заявив в інтерв’ю грузинському виданню Бізнесмедіа. Повідомивши про заміну російської нафти на нафту з Туркменістану, а потім ще й з Казахстану, що дозволить експортувати продукцію в ЄС. Й наголосивши, що стратегічна мета компанії саме постачання на європейський ринок.
Ірина Носальська

Шок у Затоці: чому Вашингтон мовчить, поки РФ “зливає” США Ірану

Знищений літак-радар Наприкінці березня ситуація на Близькому Сході різко загострилася після удару Ірану по американській базі Принца Султана у Саудівській Аравії.
За наявною інформацією, під час атаки 28 березня серйозних ушкоджень зазнав літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління Boeing E-3 Sentry (AWACS).
У мережі з’явилися зображення, на яких видно фактично зруйнований фюзеляж,літак розколотий на дві частини. Ці кадри поширювали як користувачі соцмереж, так і іранський державний мовник IRIB, а вже 29 березня їхню автентичність підтвердили BBC та AFP.
Це стаєсправді серйозним ударом для американської військової присутності у регіоні. Адже E-3 Sentry є критично важливим елементом системи управління повітряними операціями,фактично “літаючим радаром”, здатним виявляти цілі на сотні кілометрів і координувати дії авіації.
Вартість такого борту оцінюється щонайменше у 400-500 мільйонів доларів, і до цього моменту жоден із них не втрачався у бойових умовах. При цьому урозпорядженні ВПС США залишається лише 16 таких літаків, частина яких була розгорнута саме в зоні Перської затоки.
До речі, того ж дня внаслідок атаки на базі Принца Султана у Саудівській Аравії були поранені 12 американських військовослужбовців, двоє з них – тяжко. Також значних пошкоджень зазнали щонайменше два літаки-заправники KC-135. Супутникові знімки як доказ Як же Ірану таке вдалося? Президент України Володимир Зеленський 28 березня заявив в інтерв’ю NBC, що, за даними української розвідки, супутникові знімки для цієї атаки Ірану надала РФ.Пояснивши: виходячи з досвіду України, повторне фотографування Росією об’єктів протягом кількох днів є ознакою планування атаки. “Ми знаємо, що якщо вони роблять знімки один раз, вони готуються. Якщо вони роблять знімки вдруге, це як симуляція. Втретє це означає, що через один-два дні вони атакуватимуть”, – розповів він. Й, за словами Зеленського, згідно зі звітом української розвідки, російські супутники зробили знімки авіабази Принца Султана в Саудівській Аравії якраз 20, 23 та 25 березня.
І це вже, до речі,не перший серйозний удар по американських силах у регіоні. З початку війни США та Ізраїлю проти Ірану загинули 13 американських військових, поранені понад 300.
На цьому тлі президент України фактично озвучив одну з найгостріших геополітичних підозр останніх років: Росія не просто співпрацює з Іраном, а допомагає йому бити по американських цілях. “У мене є 100% факти, що іранський режим застосовував їх проти американських баз”, – заявив Зеленський, маючи на увазі передані Росією дрони та компоненти. Водночас він додав ще більш тривожну деталь: “Моя розвідка повідомила мені, що вони… діляться інформацією, розвідданими з іранським режимом”. За даними західних медіа, мова може йти не лише про загальну підтримку, а про передачу конкретних координат американських об’єктів у регіоні,включно з літаками та кораблями. Саме це може різко підвищувати точність іранських ударів. “Це попередження є особливо актуальним на тлі можливого планування наземної операції американських військ. Удари Шахедами вже стали несподіванкою на початку цієї війни. Вкрай важливо, щоб США не зіткнулися з другим подібним сюрпризом у разі можливої висадки в Ірані”, – зауважив з цього приводу у соцмережі російсько-ізраїльський підприємець і громадський діяч Леонід Невзлін. Сліпа реакціяvsдонорство безпеки Тож нині фактично формується нова вісь співпраці Москва-Тегеран, котра виходить далеко за межі війни проти України.
Водночас ще 14 березня голова Комісії з національної безпеки парламенту Ірану Ебрахім Азізі фактично звинуватив і Україну у втягуванні в конфлікт на Близькому Сході.
Він заявив, що Україна нібито стала “законною ціллю” для Ірану (зокрема у сфері протидії дронам). Ця заява є ключовою: таким чином Тегеран намагається представити оборонну допомогу України партнерам (а, точніше, країнам Затоки, бо спочатку США, а за ними й Ізраїль відмовилися від простягнутої нами руки) як участь у війні, хоча йдеться лише про технологічну та консультативну підтримку.
Водночас, попри серйозність заяв і непрямі підтвердження з боку розвідок, реакція США на співучасть Росії в іранських ударах по американських базах виглядає, м’яко кажучи,вкрай стриманою.
Частково це, важають фахівці,пояснюється небажанням відкривати ще один фронт конфронтації одночасно з підтримкою України та напруженням у відносинах із Китаєм.Пряме визнання такого рівня співпраці між Москвою і Тегераном автоматично вимагало б жорсткої відповіді, що могло б призвести до ширшого військового конфлікту. “Вашингтон діє дуже обережно, щоб не спровокувати широку війну на Близькому Сході, яка може втягнути одразу кілька держав”, – зазначає аналітик Atlantic Council Джон Гербст. А речник Пентагону Патрік Райдер заявив, що “Сполучені Штати намагаються уникнути прямої конфронтації з Іраном, оскільки будь-яка ескалація може швидко перерости у ширший регіональний конфлікт”.
Водночас Зеленський натякає на політичну складову проблеми. За його словами, Росія навіть намагалася шантажувати Вашингтон: припинити передачу розвідданих Ірану в обмін на зменшення підтримки України.
Втім, на цьому фоні Україна починає виглядати не лише як споживач безпеки, а як її постачальник. Київ фактично виконує роль “детектора загроз”, першим озвучуючи те, що західні партнери не завжди готові публічно визнавати.
Передаючи союзникам розвіддані, прямо розкриваючи схеми співпраці Росії та Ірану і демонструючи нові типи війни,від дронів до гібридних атак,Україна успішно формує нову архітектуру безпеки.
І головне питання тепер звучить інакше: не чому США “не бачать”, а скільки ще вони можуть дозволити собі не реагуватина тінь Росії за спиною Ірану?
Ірина Носальська

Путін визнав наявність проблем в економіці РФ

Динаміка основних макропоказників російської економіки на початку 2026 р. стала негативною. Про це заявив президент країни-агресора Володимир Путін на нараді з економічних питань. Чому диктатор визнав нарешті те, що давно відомо та про що це каже? Несподіванки немає “У січні поточного року валовий внутрішній продукт Росії виявився на 2,1% нижчим, ніж торік. Промислове виробництво знизилося на 0,8%”, – зазначив президент РФ Володимир Путін. За його словами, в цьому немає нічого несподіваного.
Він додав, що уряду РФ необхідно повернути країну “на траєкторію стійкого економічного зростання”, водночас не допустивши ні розгону інфляції, ні дестабілізації ринку праці.
За словами Путіна, щодо федерального бюджету, який за підсумками січня-лютого отримав 3,5 трлн руб. дефіциту і зіткнувся з падінням загальних доходів, потрібно ухвалити зважені рішення і забезпечити його довгострокову стійкість. Стан бюджетної системи – це “важлива умова” для зростання економіки.
Раніше Мінфін країни-агресора заявив про те, що за підсумками січня-лютого федеральна скарбниця отримала 3,449 трлн руб. дефіциту – майже в 1,5 раза більше, ніж за той самий період роком раніше.
Спад ВВП у січні, став першим для Росії з 2023 р. Минулого року, згідно з офіційною статистикою, економічне зростання в країні сповільнилося майже в п’ять разів – до 1% і виявилося вдвічі нижчим за початкові прогнози уряду. Із 28 основних галузей промисловості в мінусі рік завершили 21: видобуток корисних копалин скоротився на 1,6%, металурги скоротили випуск на 2,1%, фабрики одягу та взуття – на 3,5%; уперше за 15 років впало виробництво продуктів харчування – на 0,5%.
У результаті бюджет витратив майже вдвічі більше, ніж зібрав у вигляді податків – 8,21 трлн руб. проти 4,76 трлн. А його дефіцит за два місяці впритул наблизився до плану на весь рік (3,78 трлн руб.).
На поточний рік влада РФ спочатку закладала зростання більш ніж на 2%, потім знизила прогноз до 1,3%, але і він може виявитися занадто оптимістичним. “З початку року минуло лише два місяці, а бюджет уже порваний на шматки. Попри підвищення ПДВ і податків на малий бізнес, влада вже в лютому визнала, що виконати всі бюджетні зобов’язання цього року буде неможливо – про це свідчать плани змінити бюджетне правило”, – каже Олександр Коляндр, старший науковий співробітник Center for European Policy Analysis (CEPA). Чому Путін визнав проблеми Визнання Путіним серйозних проблем у російській економіці на нараді з економічних питань 23 березня 2026 р. стало відправною точкою для нової риторики Кремля. Вперше з моменту початку повномасштабного вторгнення офіційна Москва відійшла від тез про “повну адаптацію” до санкцій та невразливість перед зовнішнім тиском.
Головною причиною такої зміни тону стало поєднання факторів, які більше неможливо ігнорувати або маскувати через державне оборонне замовлення.
Економіка РФ зіткнулася з критичним кадровим голодом, що виник через мобілізаційні процеси та масову еміграцію фахівців, а це своєю чергою спровокувало неконтрольоване зростання зарплат без реального збільшення продуктивності праці.
Крім того, інфляційний тиск залишається надзвичайно високим, попри жорстку монетарну політику Центрального банку, що фактично ставить країну на поріг тривалої рецесії. “Таке публічне визнання кризи може бути підготовкою населення до подальших непопулярних рішень, зокрема підвищення податків або скорочення соціальних програм на користь військових потреб”,- каже Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру. Хоча Путін намагався згладити кути, називаючи ці явища “сезонними факторами”, зміна дискурсу підтверджує, що ресурси для підтримки воєнної машини без шкоди для внутрішньої стабільності закінчуються. Тепер перед Кремлем стоїть складне завдання балансування між фінансуванням армії та запобіганням глибокому соціальному вибуху в умовах економічного спаду, який за прогнозами аналітиків лише поглиблюватиметься протягом 2026 р. Глибока системна криза Поточна ситуація в російській економіці на початку 2026 р. свідчить про глибоку системну кризу, яку держава намагається стримати радикальними методами. Найбільш промовистим фактом стало те, що Центральний банк РФ розпочав масштабний розпродаж золотих резервів, реалізувавши близько 15 тонн металу лише за перші два місяці року. Як повідомляє “The Moscow Times”, це стало найбільшою реалізацією дорогоцінного металу за останні 25 років, що безпосередньо вказує на виснаження ліквідних ресурсів та критичне зростання витрат на ведення війни.
Паралельно з державним виснаженням спостерігається стрімка втрата довіри населення до фінансових інституцій. За даними Служби зовнішньої розвідки України, лише за січень росіяни зняли з рахунків понад 19,5 млрд дол., що призвело до чистого відтоку капіталу в розмірі 14 млрд доларів.
Аналітики відомства зазначають, що “негативна динаміка пояснюється відразу кількома факторами”, серед яких страх перед кремлівським контролем та знецінення грошей.
У СЗРУ кажуть, що інфляційні очікування роблять свою справу: домогосподарства скорочують заощадження на користь поточного споживання, не вірячи у збереження купівельної спроможності вкладів.
Соціальне становище громадян погіршується через надмірну закредитованість, а кількість банкрутів уже перевищила 2 млн осіб. “Росіяни без боргів, без кредитів вижити не можуть, а погасити кредити теж не дуже можуть. Тим паче тепер, коли зарплата зростати перестала, ціни продовжують зростати, життя дорожчає, і вижити стає дуже важко”, – каже доктор економічних наук Ігор Ліпсіц. За його словами, навіть вчорашній середній клас сьогодні опиняється у стані злиднів, потрапляючи в боргову петлю, з якої неможливо вибратися без втрати майна.
Бізнес-середовище також демонструє найгірші очікування за всю історію, оскільки кожен третій підприємець розглядає можливість закриття своєї справи.
Економічний оглядач В’ячеслав Ширяєв пояснює таку деградацію відсутністю реальних ринкових механізмів та захисту прав власності. “Росія – дуже дешева країна. Тут нічого не коштує тих грошей, яких мало б коштувати все це в нормальній економіці… Тому вся Росія, величезна 140-мільйонна, коштує як один Нью-Йорк”, – каже він. Усі ці чинники – від розпродажу золота до масових банкрутств – є прямими доказами того, що економічна модель РФ перебуває у фазі незворотного руйнування.
Вікторія Хаджирадєва