Нафта – Антикор

Нафта відреагувала на операцію США в Ормузькій протоці

Ціни на нафту продемонстрували зниження на початку торгів у понеділок, 4 травня. Ринок відреагував на заяву президента США Дональда Трампа про початок активної фази допомоги суднам, що опинилися заблокованими у Ормузькій протоці, пише Reuters.

Інвестори сприйняли анонс операції США як сигнал до можливого відновлення постачань. Це спричинило помірне падіння котирувань після стрімкого піке 1 травня.
Так, ф’ючерси на нафту Brent впали на 0,1% – до $108,11 за барель. Американська нафта WTI втратила 0,4%, закріпившись на позначці $101,50 за барель.

Попри ранкове зниження, аналітики зазначають, що допоки прохід через Ормузьку протоку не стане стабільним і безпечним, ризики нового стрибка цін залишаються надзвичайно високими.

Нагадаємо, Центральне командування ЗС США офіційно оголосило про старт операції Свобода, метою якої є розблокування Ормузької протоки та відновлення безпечного судноплавства. Масштабне розгортання сил розпочинається 4 травня за безпосереднім дорученням Трампа. Своєю чергою Іран заявив, що будь-яке втручання США у ситуацію в Ормузькій протоці буде сприйматися як порушення перемир’я.

Експорт нафти загрожує США внутрішнім дефіцитом – ЗМІ

За останні дев’ять тижнів зі США було відправлено за кордон понад 250 мільйонів барелів нафти. Ця динаміка дозволила країні обійти Саудівську Аравію й зайняти позицію провідного світового експортера, відіграючи ключову роль у забезпеченні нафти для інших країн. Про це в неділю, 3 травня, пише Bloomberg.

Однак ситуація ускладнюється з огляду на блокаду Ормузької протоки, яка зробила Сполучені Штати головним постачальником для багатьох держав. Разом із тим, рекордний обсяг експорту супроводжується попередженнями про швидке вичерпання національних резервів.

Клейтон Сігл із Центру стратегічних і міжнародних досліджень зазначив, що хоча потік нафти активно зростає, ці дії можуть обернутися дефіцитом всередині самих США. За його словами, велика кількість сировини залишає країну, і це може зробити ситуацію на ринку ще більш напруженою.

“Кораблі прибувають, щоб забрати нашу нафту, але як тільки значні обсяги нафти почнуть залишати США, можна очікувати, що баланс на ринку стане більш напруженим. Ми самі собі копаємо яму в плані витрачання запасів.”

Водночас у Bloomberg попереджають, що проблема з резервами може стати глобальним викликом. Поточний високий обсяг експорту все ще недостатній для компенсації дефіциту, спричиненого перебоями через ситуацію в Ормузькій протоці.

На тлі цих подій ціна на нафту марки Brent стрімко зросла – приблизно на 50% з початку конфлікту в Ірані. Минулого тижня вона перевищила 126 доларів за барель, що стало найвищим рівнем із 2022 року. Водночас США змушені балансувати між максимізацією експорту та внутрішнім попитом, який також зростає. Зростаючі ціни на бензин викликають тривогу серед населення й можуть вплинути на проміжні вибори в листопаді.

Адміністрація президента США Дональда Трампа послідовно відкидає можливість запровадження обмежень на експорт американської нафти та нафтопродуктів. Ця позиція була неодноразово підтверджена як публічно, так і в діалогах із керівниками енергетичного сектору.

Нагадаємо, вихід ОАЕ з ОПЕК отримав схвальну оцінку президента США Дональда Трамп, який вважає, що цей крок може вплинути на зниження цін на енергоносії, які останнім часом стрімко зросли через війну в Ірані.

ОПЕК+ готує символічне збільшення видобутку

Члени ОПЕК+ у неділю планують погодити помірне збільшення видобутку, однак воно залишатиметься переважно формальним, доки війна між США та Іраном продовжує порушувати постачання з Перської затоки. Про це повідомляє Reuters 3 квітня.
За їхніми словами, сім країн ОПЕК+ домовилися підвищити цільові показники видобутку приблизно на 188 тис. барелів на добу у червні. Це стане третім поспіль щомісячним збільшенням, що також підтверджує проєкт заяви ОПЕК+.
Цей крок покликаний продемонструвати готовність групи наростити постачання після завершення війни. Водночас альянс продовжує реалізовувати плани зі збільшення видобутку, попри вихід Об’єднаних Арабських Еміратів із групи цього тижня.
У переговорах беруть участь Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Алжир, Казахстан, Росія та Оман. Після виходу ОАЕ до складу ОПЕК+ входить 21 країна, включно з Іраном, однак минулими роками саме ці сім держав спільно з ОАЕ ухвалювали щомісячні рішення щодо видобутку.
Війна з Іраном та закриття Ормузької протоки суттєво обмежили експорт нафти з боку Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, а також ОАЕ. До конфлікту саме ці країни були єдиними в альянсі, здатними збільшувати видобуток.
За словами нафтових керівників із регіону Перської затоки та міжнародних трейдерів, підвищення видобутку залишатиметься переважно символічним, доки не відновиться судноплавство через Ормузьку протоку. Навіть після цього на нормалізацію постачань можуть знадобитися тижні або місяці.
Перебої з постачанням вже підштовхнули ціни на нафту до чотирирічного максимуму – понад 125 доларів за барель. Аналітики також прогнозують можливий дефіцит авіаційного пального протягом одного-двох місяців і зростання глобальної інфляції.
Згідно зі звітом ОПЕК за минулий місяць, у березні видобуток нафти всіма країнами групи становив у середньому 35,06 млн барелів на добу – на 7,70 млн барелів менше, ніж у лютому. Найбільше скорочення припало на Ірак і Саудівську Аравію через обмежений експорт.
Наступна зустріч семи країн ОПЕК+ запланована на 7 червня.

Іран почав скорочувати видобуток нафти, але є нюанс – ЗМІ

Іран вирішив почати скорочувати видобуток нафти через військово-морську блокаду США в Ормузькій протоці, яка обмежила країні торгівлю. Утім, Тегеран підготовлений до такого сценарію, адже має багаторічний досвід підготовки до різних варіантів у подібному сценарії. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на свої джерела.
Тегеран загодя скорочує видобуток нафти, щоб не перевищувати перевищувати граничні потужності, а не чекати повного заповнення резервуарів.
Інженери також навчилися зупиняти свердловини без серйозних ушкоджень і швидко перезапускати їх після того, як багаторічні санкції та зупинки виробництва призвели до циклів збоїв у нафтовій промисловості країни.
Ці методи, відпрацьовані під час численних війн і санкційних режимів, були вдосконалені під час першого президентства Дональда Трампа, коли США вийшли з іранської ядерної угоди 2018 року і ввели санкції, які змусили Іран різко скоротити видобуток, зазначає ЗМІ.
У довгостроковій перспективі ці обмеження виявилися далеко не смертельним вироком, і видобуток нафти в країні в наступні роки зріс.
Іранські чиновники визнають, що їхні постійні зусилля з підтримки видобутку нафти можуть бути ефективними лише протягом певного періоду. Для них питання лише в тому, чи зможуть вони витримати довше, ніж США, на тлі економічних наслідків.

Китай наказав своїм компаніям ігнорувати санкції США – ЗМІ

Китай наказав місцевим компаніям не зважати на санкції США проти п’яти китайських НПЗ, пов’язаних із торгівлею іранською нафтою. Про це повідомляє Bloomberg.
Рішення Пекіна спрямоване на зниження наслідків американських обмежень, пище ЗМІ.
США в тому місяці запровадили санкції проти нафтопереробного підприємства Hengli Petrochemical (Dalian) Refinery Co., а також ще проти кількох приватних переробних компаній. Обмеження призвели до заморожування активів і заборон на угоди.
Сьогодні в Мінторгівлі Китаю заявили, що заходи США незаконно обмежують нормальну торгівлю з третіми країнами і порушують міжнародні норми.
Відомство видало указ, який забороняє визнання, забезпечення додержання та виконання санкцій, які ввели США проти п’яти компаній.
“Китай наказав компаніям у країні не додержуватися санкцій США проти п’яти китайських НПЗ, пов’язаних із торгівлею іранською нафтою”, – йдеться в заяві відомства.

У Пентагоні назвали втрати Ірану через морську блокаду

Іран недоотримав майже 5 млрд доларів доходів від нафти через американську блокаду в Ормузькій затоці. Про це напередодні повідомило видання Axios з посиланням на Пентагон.
Вказано, що морська блокада розглядається як найважливіший важіль президента США Дональда Трампа на переговорах щодо завершення війни з Іраном.
За словами представників оборонного відомства, з початку блокади 13 квітня американські військові не пропустили понад 40 суден, які намагалися пройти через неї.
Загалом 31 танкер із 53 млн барелів іранської нафти “застрягли в затоці”. Їхня вартість сягає щонайменше 4,8 млрд доларів. Два судна були захоплені США.
Наразі деякі танкери обирають “дорожчий і довший маршрут для доставки нафти до Китаю, аби уникнути перехоплення США”, зазначили посадовці.
У зв’язку з тим, що наземні сховища вже не можуть приймати нафту, Іран почав використовувати старі танкери як плавучі сховища.

Росія стала ключовим постачальником нафти до Сирії – ЗМІ

Росія стала головним постачальником нафти до Сирії, попри переорієнтацію нової влади країни на Захід. Про це свідчать дані Reuters та аналіз судноплавства.

Згідно з підрахунками, у 2026 році постачання російської нафти до Сирії зросло приблизно на 75% – до близько 60 тис. барелів на добу. Це робить Росію ключовим постачальником сирої нафти для країни після падіння режиму Башара Асада у грудні 2024 року.

Додатково частину дефіциту покривають постачання через Ліван, які оцінюються приблизно у 50 тис. барелів на добу.

До цього основним постачальником була Іранська Республіка, однак після зміни влади в Дамаску її постачання зупинилися. Водночас внутрішній видобуток нафти у Сирії залишається значно нижчим за потреби країни.

За даними державної компанії Syrian Petroleum Company (SPC) та Міністерства енергетики, щоденні потреби країни в нафті та паливі оцінюються від 120 000 до 150 000 барелів. Сирійський уряд відновив контроль над нафтовими родовищами на сході країни, однак внутрішній видобуток залишається обмеженим. Найбільше родовище країни, Аль-Омар у Дейр-ез-Зорі, видобуває близько 5000 барелів на день, тоді як загальний внутрішній видобуток у 2025 році становив приблизно 35 000 барелів на добу.

У матеріалі зазначається, що попри заявлену проєвропейську орієнтацію нового уряду, економіка Сирії залишається слабко інтегрованою у світову фінансову систему навіть після скасування частини санкцій США та ЄС минулого року.

За словами двох аналітиків і трьох сирійських чиновників, залежність від російської нафти є вимушеним кроком через економічні обмеження Дамаска. Водночас це посилює вплив Москви в країні, де вона зберігає військові бази.

Сирійський економіст Карам Шаар сказав, що уряд Сирії усвідомлює ризики купівлі російської нафти, оскільки це ризикує потягнути за собою західні санкції. Однак альтернативні довгострокові контракти поки не укладені.

Нині Дамаск намагається диверсифікувати постачання, зокрема прагнеукласти нафтову угоду з Туреччиною, однак поки безуспішно.

За даними аналітичної компанії SynMax, фінансові обмеження, комерційні ризики та наслідки багаторічного конфлікту ускладнюють доступ Сирії до звичайних постачальників, тому російські мережі залишаються одними з небагатьох доступних варіантів.

За даними Reuters, Росія першою відправила танкер до Сирії після падіння Асада та поставила 16,8 млн барелів у 2025 році.

Відтоді постачання здійснюються через мережу щонайменше 21 судна, які регулярно заходять у сирійські порти з Росії. Усі вони перебувають під західними санкціями.

У матеріалі також зауважили, що постачання російської нафти здійснюються зі значними логістичними ускладненнями, зокрема через морські перевалки поблизу Греції, Кіпру та Єгипту, а частина танкерів використовує зміну прапорів і вимкнення систем відстеження.
“Операції з перекачування з судна на судно свідчать про те, що США не повністю закривають очі на ці дії, і що сирійська та російська влада принаймні намагаються приховати частину цих поставок”, – резюмував Шаар.

На заміну заблокованому Ормузу: як вихід ОАЕ з ОПЕК розвалить Росію

Цілком обґрунтоване рішення Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) оголосили про вихід з Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) і формату ОПЕК+ 28 квітня 2026 року.
Як відомо, ця країна була одним із ключових членів організації та третім за обсягами видобутку нафти серед учасників ОПЕК, забезпечуючи близько 11-12% її виробництва.
Вихід означає, що держава більше не зобов’язана дотримуватися квот на видобуток, які встановлювалися в межах ОПЕК та ОПЕК+.
За заявами урядовців та даними авторитетних медіа (зокрема Reuters, AP та ін.), рішення має комплексний характер і базується на кількох ключових чинниках.
По-перше, це національні економічні інтереси: ОАЕ прагнуть самостійно визначати рівень видобутку відповідно до власної стратегії розвитку.
До того ж, ще одним мотивом ОАЕ є бажання збільшити видобуток нафти: країна інвестувала в розширення потужностей і планує нарощувати виробництво до приблизно 5 млн барелів на добу.
Впливає й незадоволення квотами ОПЕК: обмеження видобутку не відповідали зростаючим можливостям і амбіціям ОАЕ.
Окрім того, це означає стратегічну переорієнтацію енергетичної політики: рішення ухвалене після “ретельного перегляду” довгострокової стратегії розвитку енергетичного сектору.
Олії у цей вогонь додали також новітні геополітичні фактори. Зокрема, напруженість у близькосхідному регіоні та війна з Іраном, що негативно вплинула на ринок і політичні відносини, пише Axios. “Це рішення, найімовірніше, є незворотним, адже воно відповідає інституційній логіці довгострокової стратегічної та економічної Візії 2030 та цілям компанії ADNOC досягти видобутку у 5 млн барелів на добу до 2027 року. Цей курс не залежить від однієї людини, а є практично консенсусним у межах федерації семи еміратів. Це рішення також пов’язують із хронічною напругою у відносинах із Саудівською Аравією. Роками ОАЕ вважали свої квоти несправедливими – вони значно наростили виробничу потужність (до 4,85 млн барелів на добу), але ОПЕК дозволяла їм качати значно менше. Уявіть, що у вас є завод на повну потужність, але вам дозволяють використовувати лише 70% – і платити за це обмеження репутаційними поступками”, – пише щодо цього глава Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у соцмережі. За його словами, ” ще один парадокс, який підсилює логіку виходу: Іран – член тієї ж ОПЕК – своїми атаками фактично зруйнував видобуток ОАЕ на 44%”. Організація, всередині якої один член бомбардує іншого, вже не є картелем – це фікція солідарності, підкреслює експерт.
Та повноцінною “заміною” Ормузької протоки ОАЕ стати не зможуть, хоча вони вже частково виконують роль альтернативного маршруту і можуть її посилити. ОАЕ вже створили альтернативний маршрут: нафтопровід Abu Dhabi Crude Oil Pipeline, що транспортує нафту з родовищ Абу-Дабі й вихід до порту Фуджейра вже поза Ормузькою протокою. Це дозволяє експортувати значну частину нафти, не проходячи через вузьке “горло” протоки. Наслідки: чи варто відкоркувати шампанське? Та як би там не було, на рішення ОАЕ вийти з ОПЕК зниженням одразу ж відреагували ціни на нафту: як зауважив аналітик LSEG Ань Фам, це вказує на сильніші перспективи поставок, коли країна звільниться від квот групи на видобуток. “Однак цей ефект не є негайним, оскільки додаткові барелі можуть бути недоступні найближчим часом через блокаду Ормузької протоки, що триває”, – додав він.. Проте у тій же середньостроковій перспективі економіка РФ через рішення ОАЕ та українські “антинафтові санкції” – таки полетить у прірву. І це вже починають у Росії з жахом усвідомлювати. “Це означає на довгостроковій дистанції, що зараз ціни на нафту почнуть швидко падати. Це відбудеться не одразу, а у найближчі кілька місяців. Але те, що це відбудеться – це точно. Те саме відбувалося перед розвалом Радянського Союзу: держава була послаблена війною (в Афганістані – ред.) та Чорнобилем. У цей момент президент США, республіканець, приїздить до арабів та домовляється знизити ціни на нафту. Ціни падають, й СРСР рушиться. Один в один, просто якийсь косплей”, – гірко жаліється з цього приводу у TikTokтрейдер на російській біржі та за сумісництвом блогер, такий собі Артем Звєздін. Тож не дивно, що речниця МЗС РФ Марія Захарова (вона ж “пресалкаше”, за метким визначенням журналіста Романа Цимбалюка) поспішила виповзти 29 квітня з черговими чотирма пунктами умов, за яких росіяни нібито припинять війну проти України.
Правда, у її заяві не було нічого нового. Як зазначила у ефірі свого YouTube-каналу журналіст Лариса Волошина, Москва продовжує вимагати від Києва нейтрального статусу (начебто ми зараз є членами НАТО чи якихось ще військових союзів), абсурдних “денацифікації” та “демілітаризації”, повернення на терени України РПЦ (невідомо лише, куди росіяни збираються подіти їхню ж УПЦ МП). А також – визнання російськими не лише Криму й Донбасу, а й міфічної “Новоросії”. Куди, за словами Волошиної, Путін хоче включити ще вісім інших українських областей, залишивши Україні хіба що Галичину.
Але й президент США Дональд Трамп синхронно з Захаровою теж активізувався. Й у ті ж строки вчергове заявив, що мирна угода у російсько-українській війні – вже дуже близько.
Вочевидь, Трампу після невдачі в Ірані потрібна швидка історія перемоги, аби привабити свій розчарований електорат перед довиборами до Конгресу. І Україна для цього є доволі зручним інструментом.
Водночас Трампа дуже тригерить невизначеність із розблокуванням Ормузу. Адже країни Затоки вже без його допомоги намагаються знайти вихід із ситуації. Й ОАЕ може виявитися лише першою ластівкою цього процесу.
Загалом, вихід ОАЕ з ОПЕК – це не лише економічне рішення, а й геополітичний сигнал про зміну балансу сил у глобальній енергетиці. Країна робить ставку на незалежну політику видобутку та довгострокове зростання, навіть ціною послаблення традиційних союзів.
У перспективі це може призвести до більш фрагментованого та менш передбачуваного нафтового ринку. Але з гарними перспективами для України й поховальним дзвоном для РФ.
Ірина Носальська

Економісти Кремля визнали наслідки ударів по НПЗ і портах

Зростання російської економіки може виявитися нижчим за очікування через скорочення експорту нафти та нафтопродуктів на тлі атак на портову інфраструктуру та нафтопереробні заводи. Про це мовиться в аналітичних матеріалах близького до Кремля Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування, передає TMT.

Аналітики прогнозують зниження експорту нафти та поступове скорочення видобутку у найближчі роки. У базовому сценарії також враховано ризики подальших пошкоджень інфраструктури та санкційного тиску.

За оцінками ЦМАКП, через скорочення експортних можливостей російської економіки прогноз зростання ВВП на 2026 рік знижено до 0,5-0,7% замість попередніх 0,9-1,3%. На 2027 рік очікування також переглянуто у бік зменшення.

У звіті зазначається, що навесні почастішали удари по російських нафтопереробних заводах і портах, зокрема на Балтиці та в Чорному морі. Це призвело до зниження переробки нафти до мінімальних рівнів з 2009 року та скорочення експортних можливостей.

Аналітики також вказують на ризики подальшого посилення санкцій, зокрема щодо морських перевезень російської нафти, а також можливі перебої з транзитом енергоносіїв.

У результаті скорочення експорту, за оцінками центру, темпи зростання російського ВВП можуть сповільнитися майже вдвічі, що посилить тенденції стагнації економіки.

Нагадаємо, з початку 2026 року втрати Росії від українських далекобійних санкцій проти нафтової індустрії та переробки становили щонайменше $7 млрд.

Додамо, на російських нафтозаводах обсяги переробки нафти обвалилися до мінімуму з 2009 року після нальотів безпілотників, які торкнулися НПЗ, нафтобази та трубопроводів від Ленінградської області до Уралу.
Генштаб підтвердив удари по НПЗ у Туапсе і Пермі

В РФ переробка нафти впала до мінімуму за 17 років

На російських нафтозаводах обсяги переробки нафти обвалилися до мінімуму з 2009 року після нальотів безпілотників, які торкнулися НПЗ, нафтобази та трубопроводів від Ленінградської області до Уралу. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на дані OilX.
Зазначається, що нафтопереробка в РФ скоротилася до 4,69 млн. барелів на день. Порівняно з початком року обсяги впали на 11%, у річному вираженні – на 12%, а порівняно з довоєнним 2021-м – на 18%, або майже 1 млн. барелів на добу.
За підрахунками видання, у квітні Збройні сили України щонайменше 21 раз атакували російську нафтову інфраструктуру. Число ударів стало рекордним з початку року і одним із найвищих з початку війни: більше було лише у листопаді та грудні-2025 (23 та 26 відповідно).
Під нальоти БПЛА потрапили щонайменше 9 нафтозаводів, у тому числі 5 повністю чи частково зупиняли виробництво. Це Пермнафтооргсинтез (30 квітня), Сизранський НПЗ (22 квітня), Новокуйбишевський НПЗ (18 квітня), Туапсинський НПЗ (16 квітня) та Норсі (5 квітня).
Зазначається, що не менше 5 атак за місяць відбулося на російську систему нафтопроводів, одну з найдовших у світі та побудовану в роки холодної війни. 6 разів безпілотники атакували морську нафтову інфраструктуру, включаючи порти Балтійського моря, якими за кордон вивозиться кожен другий експортний барель.
Приморськ та Усть-Луга на Балтиці зупиняли відвантаження нафти у квітні, хоча згодом відновили експорт. Також простоював порт Новоросійська, а наприкінці місяця під удар потрапив порт Туапсе – експортний хаб для нафтопродуктів Роснефти. Крім того, у квітні під удар БПЛА потрапив один танкер на додаток до трьох суден у березні.
Внаслідок ударів завантаження російських НПЗ впало навіть нижче, ніж було на піку бензинової кризи осені минулого року (4,88 млн барелів на день). Тоді після серії нальотів у країні виник дефіцит палива, АЗС у регіонах повернулися до радянської торгівлі за талонами, а біржові ціни на бензин побили історичні рекорди.
Внаслідок українських ударів наприкінці березня і на початку квітня Росія була змушена знизити видобуток нафти, але з того часу вона відновилася, зазначає Сергій Вакуленко, старший науковий співробітник Євразійського центру Карнегі, який раніше працював у нафтогазовій галузі.