Позначка: ГАЗ

Дональд дає Кремлю шанс Ще донедавна Росія тримала половину європейського газового ринку в своїх руках. Але після початку повномасштабного вторгнення баланс сил обвалився. Санкції, зірвані контракти, суди та вибухи на трубопроводах скоротили експорт російського газу до ЄС удесятеро – зі 150 до 15 мільярдів кубометрів на рік.
Результат: рекордні 12 мільярдів доларів збитків для Газпрому. Найгірший фінансовий показник за всю історію компанії. Падіння експорту змусило кремлівського монополіста масово скорочувати персонал, продавати активи й піднімати тарифи для власних громадян.
На цьому тлі в Москві з’явилася надія: з поверненням Трампа до Білого дому Путін прагне перезапустити діалог із Вашингтоном, зокрема, щодо відновлення позицій на газовому ринку Європи. І не факт, що Кремль не отримає другий шанс.
На початку березня 2025 року з’явились приголомшливі публікації в ряді західних ЗМІ. Financial Times писала, що колишній керівник компанії Nord Stream 2 AG Маттіас Варніг, який особисто знайомий із російським диктатором Володимиром Путіним із часів роботи в таємній поліції Штазі, запропонував США взяти участь у перезапуску Північного потоку-2.
Зі свого боку Bild повідомляла, що таємні переговори про постачання російського газу до ФРН вів Річард Гренелл, спеціальний посланник Дональда Трампа з особливих доручень. За даними видання, у Швейцарії кілька тижнів тривали секретні переговори про те, як дешевий російський газ може незабаром знову надійти до Німеччини. Така угода між Трампом і Путіним вважається “частиною головоломки” для припинення війни в Україні.
Пізніше видання Correctiv підвередило, що США ведуть переговори з ФРН та Росією щодо купівлі обох “Потоків”, а також іншої енергетичної інфраструктури. Крім газопроводів, американську сторону цікавить дочірня компанія Роснефти у Німеччині, яка володіє 54% акцій нафтопереробного заводу у Шведті та меншими частками у НПЗ Miro та Bayernoil на півдні ФРН.
Мовляв, у Вашингтоні планують відновити постачання російських енергоносіїв до Європи після врегулювання війни в Україні.
У червні обриси американо-російської угоди вималювались ще яскравіше. Стало відомо, що американський бізнесмен Стівен Лінч, наближений до Трампа, планує викупити “Північний потік-2”.
У травні 2025 року спонсор американського президента погасив борг компанії-оператора “Північного потоку-2” перед кредиторами, зробивши крок до його викупу. У листі до Управління з контролю над іноземними активами США (OFAC) він заявив, що прагне “поглинути і дерусифікувати” газопровід.
Крім того, він бачить у цьому економічну вигоду: якщо війна закінчиться, Європа може знову захотіти російський газ, і “Північний потік-2” різко зросте в ціні.
Якщо Лінч викупить газопровід, російський газ може піти до Європи через формально “американський” актив. Це дозволить обійти санкції, що виглядає як прихована підтримка інтересів Кремля.
Але навіщо це Трампу? Поділити Європу на двох Аналітик енергетичних ринків у компанії ExPro Сергій Коваль в статті для порталу Resurgam нагадує, що Європейський союз є одним з найбільших ринків споживання газу і загалом енергетичних ресурсів у світі. Однак ЄС при цьому не має значних запасів газу для покриття власних потреб. Це зробило його дуже залежним від імпорту. І так вийшло, що найпростішим і найдешевшим був саме ресурс з СРСР (спочатку), а потім з Росії.
Аналітик зауважує, що плани відмови від російського газу насправді завжди були в Європейському Союзі й ніколи не знімались з обговорення, а війна цей процес прискорила. Однією з альтернатив став газ з Америки. Ще у 2018 році, за першої адміністрації Трампа, було домовлено про нарощування постачання зрідженого природного газу в Європу.
При цьому, США мають найбільші у світі потужності терміналів ЗПГ, що складає 92,1 млн тонн на рік, і понад 50% всіх цих потужностей вже були направлені на європейський континент, пише Коваль. Саме така направленість і дала можливість у 2023 році досягти значного прогресу в заміщенні російського ресурсу. “Найбільш абсурдним з цього є те, що, здається, хтось в американській владі вирішив, що російський газ в Європі кращий за американський. Проте сама ця історія розкриває ситуацію набагато глибшу за просто бажання постачати енергоносії – сам процес може вказувати на бажання розповсюдити свій вплив і контроль на Європу та підбити владу всього блоку”, – пише Коваль. А Resurgam прямо звертає увагу на важливий залаштунковий процес: спробу Білого дома поділити з Кремлем на двох енергоринок Європи. Аналітик стверджує, що для нової адміністрації Білого дому всі відносини не є не чимось стратегічним, а лише товаром, який можна і треба вигідно продавати, обмінювати тому, хто краще заплатить.
В статті йдеться, що ЄС – на фінішній прямій, щоб відмовитися від московських енергоресурсів, особливо газу. А Брюссель дійсно пропонує США вигідні контракти на постачання. Але американці не поспішають збільшувати експорт ЗПГ і не хочуть підписувати довгострокові мільярдні контракти. Бо “ціна на газ на європейських ринках на початку 2024 року впала до мінімальних значень з 2021-го, що зробило ринок не таким прибутковим для американських компаній, як ринки Азії”.
Європейські приватні компанії натомість почали розглядати варіанти закупівлі LNG у Катарі та Алжирі. “Але, як буває в традиційній американській зовнішній політиці, спрацьовує принцип: “Якщо не мені, то нікому”, – пише Resurgam. І на цьому принципі грає російська дипломатія, пишуть аналітики, яка пропонує американцям частки в Північних потоках та, схоже, ще й у Турецькому потоці. Тобто, РФ відновлює/продає по тих же потоках свій газ, але на вході в Європу ці потоки стають “американськими”, і відповідно російський газ під санкції ЄС не потрапляє. І саме Лінч був першим, хто запропонував подібну схему.
До схожих висновків доходять аналітики FT. Мовляв, завдяки схемі з Кремлем американці хочуть посилити свій вплив на постачання енергоресурсів до Європи, а росіяни – хоча б частково повернутися на європейський ринок.
Але Європа готова захищатись від обох “союзників”. Роботи – на два роки Єврокомісія не змінила позиції щодо відмови від енергоносіїв з РФ до 2027 року. І вже є перші результати: напередодні в Страсбурзі був презентований проект регламенту, що передбачає поетапну відмову від трубопровідного газу і ЗПГ. У ньому також представлені заходи щодо сприяння повному припиненню імпорту російської нафти до кінця 2027 року.
За задумом Єврокомісії, далі новий регламент повинен схвалити Європейський парламент і Рада ЄС. Прийняття документа вимагатиме кваліфікованої більшості, тобто в цьому випадку не знадобиться одностайність. Це повинно допомогти уникнути вето деяких країн, наймовірніше, Угорщини та Словаччини.
Очікується, що заборона на імпорт російського газу за новими контрактами набуде чинності з 1 січня 2026 року. Імпорт за існуючими короткостроковими контрактами буде припинено до 17 червня 2026 року. За винятком газу, що поставляється трубопроводом до країн, які не мають виходу до моря і які пов’язані довгостроковими контрактами. Ці поставки триватимуть до кінця 2027 року. Довгострокові контракти на послуги терміналів ЗПГ для клієнтів з Росії або для підприємств, контрольованих росіянами, також будуть заборонені до кінця 2027 року. Ці обсяги Єврокомісія планує замінити скрапленим природним газом (ЗПГ) з інших регіонів.
Якщо план реалізують, то вже наприкінці 2027 року Європа не купуватиме в Росії ані трубопровідний, ані скраплений природний газ.
Втім не варто плекати ілюзій щодо швидкої і одностайної відмови ЄС від російських енергоносіїв. Неочікувано Австрія доєдналась до Словаччини та Угорщини і закликала ЄС бути відкритим до відновлення імпорту російського газу в разі досягнення мирної угоди між Москвою та Києвом.
Окрім того, Італія, яка імпортувала найбільше російського газу минулого року, в межах закритих переговорів раніше також говорила про варіант відновлення імпорту газу з РФ після закінчення війни.
Валерія Шипуля