Спроба вхопити жар чужими руками Станом на 26 лютого 2026 року США суттєво збільшили військову присутність у Середземному морі і на Близькому Сході. Зокрема, до регіону прибула ударна авіаносна група (USS Gerald R. Ford), що значно посилює здатність Пентагону здійснювати повітряні операції проти Ірану чи його об’єктів, якщо буде наказ.
Останні повідомлення також підтверджують розгортання американських бойових винищувачів F-22 в Ізраїлі. Це перший подібний крок, що значно розширює оперативні можливості США, зокрема щодо можливості реагувати швидко у разі загострення, пише The Wall Street Journal.
Правда, це не є автоматичним сигналом до початку удару, але військова логістика й розташування сил вказують на готовність та планування можливих дій у разі військової ескалації.
Водночас, за даними Reuters, формально рішення про початок кампанії ще не прийнято остаточно: воно лишається компетенцією президента США й радників із нацбезпеки. Поки ж американське військове командування формує кілька сценаріїв ударів.
За повідомленнями світових ЗМІ, по-перше, це обмежені тактичні авіаудари. Цей сценарій пропонується як найімовірніший на початковому етапі, за умови провалу дипломатії та неврегульованості ядерної угоди. Йдеться про удари по конкретних військових обʼєктах, ракетних базах, складах боєприпасів та інфраструктурі ПРО Ірану, щоб підірвати його здатність загрожувати регіону, але уникнути широкомасштабної війни. Такий варіант дає змогу обмежити масштаби конфлікту й зосередитися на військових цілях, що безпосередньо пов’язані з ядерною та ракетною програмами.
По-друге, деякі американські посадовці та джерела вказують, що розглядається й удар по стратегічних лідерах Ірану або ключових командних вузлах, щоб дезорганізувати управління режимом. Це не обов’язково означає усунення конкретних осіб, але може бути частиною більш широкої операції з розвалу командної структури силових органів. Такі плани є далеко за межами початкового тактичного удару і передбачають значніше загострення, але й вони згадуються у стратегічних обговореннях.
По-третє, плануються комбіновані операції із знищенням військових і технічних можливостей. Цей сценарій пов’язаний зі спільними діями різних видів сил: удари авіації по обʼєктах виробництва важкого озброєння, руйнування обʼєктів, що підтримують балістичні ракети, кібероперації для порушення іранських військових комунікацій, спроби блокування поставок матеріалів, що підтримують військову інфраструктуру.
Такі сценарії мають на меті не лише тактичне ослаблення, а й довгострокове підривання воєнного потенціалу Ірану без прямого вступу США у наземну операцію.
Втім американські офіційні джерела (у тому числі преса з посиланням на високопосадовців) не виключають і сценарію, де військові удари використовуються як трамплін для повернення до переговорів чи примусу Ірану до жорстких умов у ядерних обговореннях. Це можуть бути символічні чи обмежені атаки, без широкомасштабної ескалації, але вони встановлюють чітку “червону лінію”.
Однак не виключений і той варіант (його адміністрація Трампа вважає політично вигіднішим), коли перший удар по Ірану завдав би Ізраїль, а той би відповів, і тоді вже США би втрутилися – про це у середу, 25 лютого, пише Politico. “В адміністрації вважають, що з політичної точки зору буде набагато вигідніше, якщо ізраїльтяни підуть першими і самостійно, а іранці відреагують на нас, даючи нам більше підстав для дій”, – наголошує джерело Politico. Розрахунок полягає у тому, що американське суспільство легше сприйме цю війну, якщо США або їхній союзник стануть жертвою атаки. Така маніпуляція, вочевидь, пояснюється наближенням проміжних виборів до Конгресу восени цього року.
При цьому NYT вважає, що дешевого та швидкого сценарію проведення військової операції з боку США проти керівництва Ірану немає. Прогнозується, що Штати можуть зазнати тяжких втрат, якщо очільник Білого дому наважиться на цей крок. На думку експертів, атака на Іран стане значно складнішою, аніж операція у Венесуелі. Більше того, це може потенційно затягнути США у тривалий конфлікт. Хто готує Іран до війни Водночас, за даними джерел The Wall Street Journal, Іран після недавнього раунду переговорів взяв два тижні, аби підготувати свої пропозиції США. Іранський міністр закордонних справ Аббас Аракчі навіть заявив про “порозуміння з ключових питань”, та одразу ж обмовився: це не означає швидкої домовленості.
Але не факт, що ці два тижні йому дали. Віцепрезидент США Джей Ді Венс коментує ситуацію без зайвих реверансів: Іран, мовляв, не готовий визнати “червоні лінії” Трампа: повна відмова від збагачення урану, обмеження ракетної програми, припинення підтримки регіональних проксі.
У відповідь Тегеран тягне час, натомість, активно комунікуючи з іншими ланками світової “вісі зла”, пише у свої колонці для NV командир 429 окремого полку безпілотних систем Ахіллес, депутат Київської міської ради, радник оборонного комітету ВР Юрій Федоренко.
І дійсно, Іран уклав таємну угоду з Росією на суму 500 млн євро про придбання тисяч сучасних переносних ракетних комплексів Верба (переносна ракета з інфрачервоним наведенням, здатна вражати крилаті ракети, низьколітаючі літаки та безпілотник) та 2500 ракет 9М336 – у рамках програми відновлення системи ППО, зруйнованої під час минулорічної війни з Ізраїлем, повідомляє Financial Times. Окрім цього, угода включає 500 приладів нічного бачення Mowgli-2 для відстеження літаків та інших цілей у темряві.
Окрім того, Іран близький до укладення угоди з Китаєм про закупівлю надзвукових протикорабельних крилатих ракет, повідомляє Reuters з посиланням на джерела. За словами співрозмовників агентства, угода щодо закупівлі Іраном китайських ракет CM-302 (дальність польоту близько 290 кілометрів, призначені для обходу корабельної оборони) вже близька до завершення. Проте вони зазначили, що дата поставки ще не узгоджена. “Якщо Іран отримає надзвукові ракети для атак на кораблі в цьому районі, це повністю змінить ситуацію. Ці ракети дуже важко перехопити”, – відзначає Денні Цитринович з ізраїльського аналітичного центру Інститут національної безпеки. Вірогідно, всі ці фактори побічно впливають і на ізраїльську дипломатію щодо України. Нагадаємо, 4 лютого 2026 року Ізраїль вперше підтримав резолюцію Генасамблеї ООН, котра закликає до досягнення “справедливого та міцного світу”, заснованого на засадах суверенітету та територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів. Таким чином, вперше опинившись у різних списках голосування зі свої основним стратегічним союзником, США.
Втім це не єдиний вплив американо-іранського загострення на Україну. Бо ціни на нафту зранку 25 лютого коливалися поблизу семимісячного максимуму, повідомляє Reuters. За даними порталу investing, станом на 10:22 за київським часом вартість нафти марки Brent зросла на 21 цент – до 70,79 доларів за барель. Ф’ючерси на WTI подорожчали на 23 центи – до 65,86 долара за “бочку”. Таким чином, “чорне золото” прямує до рекорду у 2026 році, що додає агресивній Росії коштів на війну та допомагає їй витягнути з прірви тонучий бюджет. “Ця невизначеність означає, що ринок продовжуватиме враховувати велику премію за ризик і залишатиметься чутливим до будь-яких нових подій”, – попередили про подальший розвиток подій аналітики ING з питань сировинних товарів. Ірина Носальська
