Американські вчені провели масштабний експеримент, щоб з’ясувати, наскільки точно сучасні системи штучного інтелекту здатні оцінювати наукові твердження. Для цього вони запропонували ChatGPT проаналізувати понад 700 гіпотез із реальних наукових досліджень і визначити, чи є вони правдивими, чи хибними, повідомляє znaj.org.
На перший погляд результати виглядали досить оптимістично. У 2024 році точність відповідей становила 76,5%, а вже у 2025-му зросла до 80%. Однак після врахування фактору випадкового вгадування реальна ефективність системи значно знизилася – приблизно до 60%.
Особливо слабким місцем виявилася здатність ШІ розпізнавати неправдиві твердження. У цьому випадку правильні відповіді становили лише 16,4%, що, за словами дослідників, свідчить про серйозні обмеження у логічному аналізі.
Крім того, вчені зафіксували ще одну проблему – непослідовність відповідей. Навіть якщо ставити одне й те саме запитання кілька разів поспіль, ChatGPT може давати різні результати. Це ставить під сумнів його надійність у задачах, де потрібна стабільність і точність.
Дослідники наголошують, що сучасні моделі штучного інтелекту не “розуміють” інформацію в людському сенсі. Вони працюють на основі статистичних закономірностей і великих масивів даних, а не справжнього мислення. Саме тому відповіді ШІ можуть звучати переконливо, але при цьому бути помилковими.
На думку авторів роботи, створення штучного інтелекту, який дійсно здатен до повноцінного логічного мислення, може зайняти значно більше часу, ніж очікується.
У підсумку вчені радять користувачам ставитися до відповідей ШІ критично та обов’язково перевіряти інформацію, особливо коли йдеться про науку, медицину чи інші важливі сфери.
Позначка: Вчені
У муміях Стародавнього Єгипту знайшли канабіс, кокаїн і нікотин
У 1992 році команда науковців під керівництвом токсикологині Світлани Балабанової заявила про виявлення слідів кокаїну, нікотину та канабісу в муміях Стародавнього Єгипту. Йшлося про останки, датовані періодом від XI століття до н.е. до IV століття н.е. Про це пише Фокус.
Відкриття одразу викликало хвилю дискусій, адже кокаїн традиційно пов’язують із рослиною коки, яка росте лише в Південній Америці. Це породило гіпотези про можливі трансатлантичні контакти стародавніх єгиптян, однак жодних археологічних доказів цьому так і не знайшли.
Подальші дослідження не підтвердили наявність кокаїну або ТГК у муміях. Вчені дійшли висновку, що найімовірніше йдеться про забруднення зразків. Волосся, наприклад, здатне поглинати сторонні речовини з навколишнього середовища, і ці сліди можуть зберігатися навіть після очищення.
Щодо нікотину, ситуація складніша. Виявилося, що ця речовина міститься не лише в тютюні, а й у деяких рослинах, поширених у Європі, Азії та Африці. Тож стародавні єгиптяни могли контактувати з нікотином без будь-яких зв’язків із Новим Світом.
Окрему роль могли відіграти й методи збереження мумій. У XIX столітті їх часто обробляли тютюновим пилом і рослинними інсектицидами для захисту від руйнування. Саме ці речовини могли залишити хімічні сліди, які пізніше сприйняли як докази вживання наркотиків.
Що ж до канабісу, існують свідчення, що його могли використовувати у Стародавньому Єгипті в лікувальних цілях – зокрема для зняття болю чи інфекцій. Однак і ці дані не отримали остаточного підтвердження в сучасних аналізах.
Сьогодні науковці сходяться на думці, що сенсаційні результати 1990-х років, найімовірніше, були наслідком недосконалих методів дослідження та зовнішнього забруднення.
Виявлено частинку, яка у чотири рази важча за звичайний протон
Фізики Європейської організації з ядерних досліджень (ЦЕРН) у Швейцарії відкрили нову субатомну частинку Xi-cc-plus, яка вчетверо важча за звичайний протон. Відкриття допоможе краще зрозуміти природу потужної ядерної сили, що утримує атомні ядра, повідомляє The Guardian.
Учені помітили Xi-cc-plus серед уламків, які підсвітив детектор Великого адронного колайдера, де протони зіштовхуються зі швидкістю, близькою до швидкості світла.
Новий протон містить два “чарівні” кварки замість звичайних верхніх, що робить його нестабільним, проте неймовірно цінним для досліджень.
Відкриття може допомогти уточнити властивості потужної ядерної сили, яка поводиться як гума: чим більше відстань між кварками, тим сильніше вони притягуються.
У Туреччині під водою виявили 2400-річні історичні споруди
У районі Еїль провінції Діярбакир на дні місцевого водосховища виявлено давні споруди, яким приблизно 2,4 тисячі років. Про це повідомляє TRT Haber із посиланням на підводні команди пошуку та рятування (SAK) жандармерії провінції.
Згідно з повідомленням, район Еїль, що знаходиться за 52 км від центру Діярбакира, з давніх часів був домівкою для численних цивілізацій і відомий своїми релігійними, природними та культурними цінностями.
Будівництво водосховища почалося у 1986 році та завершилося у 1997-му. Воно забезпечує місто питною та технічною водою, а також приховує під своїми глибинами численні історичні об’єкти.
Раніше гробниці пророків Хазрат Зулькіфль та Хазрат Ельяс були перенесені на пагорб Небі Харун, щоб уникнути затоплення. Проте деякі скельні гробниці, а також мечеть, медресе та хамам залишаються під водою й досі привертають увагу дослідників та туристів.
Астрономи виявили новий тип планет
Астрономи припускають, що в космосі може існувати новий тип планет – “рідкі” або розплавлені світи, повідомляє The Guardian. До такого класу, за результатами нових досліджень, може належати екзопланета L98-59d, розташована приблизно за 35 світлових років від Землі.
Планета приблизно у 1,6 рази більша за Землю і обертається навколо червоного карлика L 98-59. Спочатку вчені припускали, що на ній може існувати глибокий океан рідкої води. Однак нові аналізи свідчать, що її будова може бути зовсім іншою – планета, ймовірно, перебуває у майже повністю розплавленому стані.
За словами астрофізика Гаррісона Ніколса з університету Оксфорда, поверхня планети нагадує густу лавову масу, подібну до патоки. Дослідники припускають, що під поверхнею розташований гігантський океан магми, який може простягатися на тисячі кілометрів углиб, а ядро планети також залишається розплавленим.
Температура на поверхні, за оцінками, сягає приблизно 1900 °C. Через гравітаційний вплив сусідніх планет на океані магми можуть виникати величезні хвилі, а атмосфера, ймовірно, насичена сірководнем, що створює різкий запах, схожий на запах тухлих яєць. Учені вважають такі умови практично непридатними для життя.
Детальні дані про атмосферу планети вдалося отримати завдяки космічному телескопуJames Webb. Його прилади здатні аналізувати світло зірки, що проходить крізь атмосферу екзопланети, і визначати склад газів.
Раніше спостереження показали, що атмосфера L98-59d багата на сполуки сірки – це не відповідало типовим моделям кам’янистих або водних планет. Щоб пояснити ці дані, дослідники провели комп’ютерне моделювання еволюції планети від моменту її формування до сьогодні.
Результати показали, що саме глибокий океан магми міг утримувати гази в атмосфері протягом майже п’яти мільярдів років. На думку вчених, це може означати, що розплавлені планети у Всесвіті зустрічаються значно частіше, ніж вважалося раніше.
На Сонці стався сильний спалах
Вперше за останні тижні на Сонці зафіксовано сильний спалах. Про це напередодні повідомила лабораторія сонячної астрономії (XRAS) Інституту космічних досліджень РАН.
“Надійшла інформація про зареєстрований спалах M-класу на Сонці”, – йдеться в повідомленні.
За даними вчених, тривалість спалаху склала 20 хвилин.
“Подія сталася на тлі глибокого провалу активності, що триває вже майже місяць, і становить інтерес, головним чином, саме цим. Останній раз спалах цього класу був зареєстрований 25 лютого”, – заявили в лабораторії.
За її даними, розташування центру спалаху виключає вплив на Землю.
“Майже, напевно, вибух є одиничним і відносно випадковим”, – вважають вчені і додали, що до Землі прийшли перші потоки плазми, пов’язані з корональною дірою та вже спостерігаються слабкі збурення.
Сонячні спалахи діляться п’ять категорій залежно від інтенсивності рентгенівського випромінювання: А, У, З, М і Х. Спалахи класу М відносяться до сильних, можуть викликати радіоперешкоди на Землі і можливі геомагнітні бурі.
Нагадаємо, в лютому на Сонці несподівано зникли всі плями. Різке падіння сонячної активності, особливо після винятково бурхливого початку року, стало несподіваним для вчених. А на початку березня на Сонці стався викид гігантського протуберанця. Його розмір сягнув близько мільйона кілометрів.
Один потужний сонячний спалах може паралізувати космонавтику Землі – вчені
Чорнобильська пліснява може стати щитом від космічної радіації – вчені
Вчені виявили, що гриб Cladosporium sphaerospermum, який активно росте в зоні ЧАЕС, здатний поглинати радіацію, пише earth.com, посилаючись на дослідження, опубліковане у журналі Frontiers in Microbiology.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році науковці очікували, що територія навколо станції стане мертвою зоною. Проте природа здивувала: деякі види вижили і навіть почали активно пристосовуватися до високих рівнів радіації. Одним із найцікавіших прикладів стала чорна пліснява, яка не лише витримує сильне опромінення, але й розростається в найбільш заражених ділянках, фактично “харчуючись” радіацією.
Дослідники шукають способи захистити космонавтів від космічної радіації. Традиційні методи включають важкі щити для ракет і станцій, але кожен зайвий кілограм коштує дуже дорого. Тому вчені зацікавилися живою системою захисту, яка б могла адаптуватися і самовідновлюватися.
Щоб перевірити потенціал плісняви в умовах космосу, її відправили на МКС у спеціальному автономному модулі CubeLab. У герметичній чашці Петрі одну половину заповнили поживним розчином із грибом, а іншу залишили без плісняви. Під кожною половиною розташували датчики радіації. Результати показали, що під грибом рівень радіації був нижчим, а з товщиною шару плісняви ефект посилювався.
Автори дослідження відзначають, що експеримент поки що лише підтверджує концепцію. Проте результати обнадійливі: пліснява могла б стати основою для живих протирадіаційних покриттів для космічних кораблів або навіть поселень на інших планетах.
Вчені сподіваються, що в майбутньому такі біотехнології дозволять зменшити ризики для космонавтів та сприятимуть безпечнішому освоєнню космосу.
В Іспанії створили штучну рогівку з риб’ячої луски
Науковці з Університету Гранади в Іспанії повідомили про створення штучної рогівки, виготовленої з луски кількох видів риб. Розробка може допомогти пацієнтам із серйозними ушкодженнями ока, для яких сьогодні основним методом лікування є трансплантація донорської тканини, пише Reuters.
Рогівка – це прозорий передній шар ока, який відіграє ключову роль у формуванні зору. Однак при значних ушкодженнях вона майже не відновлюється, оскільки має дуже обмежену здатність до регенерації та не містить кровоносних судин.
Наразі багато пацієнтів із важкими захворюваннями рогівки потребують пересадки донорських тканин. Проте доступність таких трансплантатів обмежена, що створює черги на операції.
Дослідники пояснюють, що риб’яча луска має структуру колагену, подібну до людської рогівки. Завдяки цьому з неї вдалося створити прозорі та міцні імпланти, які добре сумісні з тканинами людського організму.
У лабораторних дослідженнях та експериментах на тваринах нові імпланти показали позитивні результати. Проте технологія поки не проходила клінічних випробувань на людях, тому її ще не використовують у медицині.
Співавторка дослідження Інгрід Гарсон зазначила, що така технологія може бути доступнішою та дешевшою за традиційні трансплантації. Крім того, використання риб’ячої луски може сприяти розвитку рибної промисловості.
Професор гістології Мігель Аламінос додав, що хоча пересадка донорської рогівки часто дає хороші результати, наука повинна шукати нові способи відновлення тканин, які не залежатимуть від донорства.
Знайдено найстарішу печеру на планеті
Дослідники виявили найдавнішу печеру на планеті. Вона утворилася задовго до появи динозаврів і збереглася до наших днів у віддаленому районі Австралії. Про це пише IFLScience.
Печери Дженован розташовані у муніципалітеті Обертон, Новий Південний Уельс, на сході країни.
Комплекс складається з численних залів, деякі з них мають підземні водойми, а на поверхні відомо понад 300 входів. Довгі роки вчені вважали ці печери порівняно молодими, сформованими річками Блакитних гір, але дослідження 2006 року змінило уявлення про їхній вік.
Щоб визначити час утворення печер, геологи вивчали глинисті мінерали, які кристалізувалися з вулканічного попелу сотні мільйонів років тому. За методом калій-аргонового датування встановлено, що печери Дженован мають приблизно 340 мільйонів років.
Це означає, що вони старші за більшість геологічних формувань континенту, динозаврів і навіть Блакитні гори.
За словами співавтора дослідження доктора Армстронга Осборна Дженованські печери на сотні мільйонів років старші за будь-яку іншу відому відкриту печеру у світі. Вік печери дозволяє вченим вивчати еволюцію підземних екосистем та давніх кліматичних умов на Землі.
Відкриття робить печери Дженован не лише геологічною пам’яткою, а й унікальним науковим об’єктом, що допомагає зрозуміти формування континентів і розвиток природи на планеті. Фото: Shutterstock Дженован
Вчені створили молекулу, якої не існує в природі
Міжнародна команда дослідників синтезувала молекулу з принципово новою електронною структурою, яка раніше не зустрічалася у природі, повідомляє ScienceX. У проєкті взяли участь фахівці з IBM, університету Манчестера, університету Оксфорда та федеральної вищої технічної школи Цюриха.
Електрони в новій молекулі рухаються спіралеподібною траєкторією. Під час кожного “оберту” їхня конфігурація повертається приблизно на 90 градусів і лише після чотирьох повних циклів повертається до початкового стану. Таку електронну конфігурацію називають напів-Мебіусовою топологією. За словами науковців, подібну структуру раніше не тільки не синтезували і не спостерігали, але навіть не передбачали теоретично.
Молекулу з формулою C₁₃Cl₂ створили буквально атом за атомом у лабораторії IBM. Початкову речовину підготували дослідники з Оксфорда, після чого в умовах надвисокого вакууму і температури, близької до абсолютного нуля, з неї по черзі видаляли атоми за допомогою точних електричних імпульсів.
Отриману структуру досліджували за допомогою сканувального тунельного та атомно-силового мікроскопів – технологій, які також були розроблені в IBM і за створення яких у 1986 році науковці отримали Нобелівську премію.
Втім, пояснити незвичайну поведінку молекули виявилося не менш складним завданням, ніж її синтезувати. Електрони всередині C₁₃Cl₂ взаємодіють надзвичайно складним чином, і моделювання таких процесів на класичних комп’ютерах потребує колосальних обчислювальних ресурсів.
Як пояснив один із авторів дослідження Ігор Рончевич з університету Манчестерa, класичні комп’ютери за останнє десятиліття змогли просунутися лише від точного моделювання систем із 16 електронами до приблизно 18. Натомість використання квантового комп’ютера IBM дозволило змоделювати систему з 32 електронами.
Квантове моделювання допомогло виявити спіральні молекулярні орбіталі та зрозуміти механізм формування цієї незвичайної топології. Крім того, дослідники показали, що електронну структуру молекули можна перемикати між трьома станами – із закручуванням за годинниковою стрілкою, проти неї або без закручування.
За словами віцепрезидента IBM Алессандро Куріоні, дослідження стало важливим кроком до ідеї, яку ще десятиліття тому висловив фізик Річард Фейнман – створення комп’ютера, здатного найкраще моделювати квантову фізику