Інтернет-паніка у “російських столицях” За останні три дні російська влада повідомила про кілька хвиль атак українських дронів на Москву. Загальна заявлена кількість – від десятків до сотень БПЛА. Усі вони, за офіційною версією РФ, були збиті силами ППО, без підтверджених значних наслідків. Водночас важливо враховувати, що інформація надходить переважно з російських офіційних джерел, а незалежна верифікація цих заяв обмежена.
За заявами росіян, протягом вихідних була здійснена найбільша за рік спроба атаки дронами на Москву. Міноборони РФ та місцева влада повідомили про приблизно 250 безпілотників, які нібито були збиті на підльоті до столиці.
Наприклад, 16 березня мер Москви Сергій Собянін заявив, що щонайменше 38 дронів було знищено силами ППО ще до досягнення міста. Російська сторона стверджує, що всі БПЛА були спрямовані на Москву або регіон навколо неї.
Між тим ще на початку березня у Москві почалися перебої з інтернетом: у центрі міста мобільний інтернет практично не працював, в інших районах доступ був обмежений, відкривалися лише так звані “сайти з білого списку” (держресурси, окремі сервіси). У Санкт-Петербурзі схожі обмеження запровадили трохи пізніше, масові скарги користувачів з’явилися 17 березня: часто не працювали месенджери, банківські застосунки й більшість сайтів. Налякані або злі росіяни почали масово скуповувати пейджери, діло нібито навіть дійшло до провідних телефонів.
До речі, перед цим у Москві навіть проводили тестові відключення мобільного зв’язку (5-6 березня).
Російська влада прямо пов’язує ці обмеження з загрозою атак українських безпілотників та необхідністю “забезпечення безпеки”. У Кремлі також заявляли, що Україна застосовує “нові методи атак”, і тому можливі тривалі або повторні відключення. Втім деякі аналітики пов’язують ці заходи й з можливою новою хвилею масової мобілізації у РФ, бо на фронті росіянам вже не вистачає “гарматного м’яса”. “Я побачив попит на удари глибоко всередині Росії після атаки дронів по бізнес-центру в Москві, де розміщувалося Міноборони РФ. Коли я дізнався, скільки коштували ті дрони, зрозумів, що ми можемо зробити їх у два-три рази дешевше – і ми це зробили”, – прокоментував ці події у свіжому інтерв’ю українським ЗМІ співвласник Fire Point Денис Штілерман. “Слабка ланка” московитів При цьому Штілерман підкреслив, що у Росії все справді обертається навколо Москви, це моноцентрична держава. Тож удари по віддалених регіонах практично не впливають на російське керівництво, а реальний тиск виникає лише тоді, коли ми б’ємо по військових і промислових цілях у Москві. Тому мета українських дроноводів та ракетників доволі зрозуміла.
Правда, українські крилаті ракети або дрони сьогодні поки що не можуть вразити великі цілі в Москві, додає інженер, однак Україна над цим працює. Поки мова йде про FP-7 (балістику малої дальності, до 300 км льоту, дешевший аналог ATACMS), котру Fire Point вже випробовує “на сусідах”. Через високу швидкість ворожім системам ППО значно важче їх перехопити, частина ракет проривається.
Однак не за горами й більш далекобійна українська балістична ракета. “Балістична ракета FP-9 може вражати цілі в Москві завдяки надзвичайній швидкості – понад 1200 м/с, тоді як у Іскандера приблизно 800 м/с”, – зауважив Штілерман у коментарі Армія TV. Однак й інші нові українські ракети, говорить Штілерман (так, ті самі Фламінго – ред.), будуть спроможні це зробити. За його словами, “крилату ракету, яка летить дуже низько близько 40 метрів, складно побачити радару, бо вона повторює рельєф місцевості”. Системам Панцир або Тор важко її перехопити, і навіть винищувачі можуть її пропустити. Політ на низькій висоті робить перехоплення надзвичайно складним. Чому російське небо стає прохідним двором? Але є й інший бік цього процесу. Те, що зараз відбувається з російською системою ППО, – це не окремі удари і не випадкові успіхи, стверджує військовий блогер Ігор Савчук. Це системна операція виснаження і демонтажу однієї з ключових опор російської військової машини. І якщо розкласти все по фактах, цифрах і подіях, стає очевидно: процес уже запущений і він матиме стратегічні наслідки, пише він у Facebook. “Почати варто з удару по заводу Кремний-Эл у Брянську. Багато хто звернув увагу лише на красиву картинку прильоту п’яти крилатих ракет. Але реальна сенсація була не в цьому. Над стратегічним підприємством Росії довгий час висів український розвідувальний безпілотник і спокійно проводив об’єктивний контроль. Причому за ракурсом відео видно, що дрон облетів місто і знімав завод уже з північної сторони. Це означає одну просту річ: він перебував у глибині російської території, фактично над великим містом, і його не просто не збили – його, ймовірно, навіть не виявили”, – зауважує він. За його словами, це показує невипадкові серйозні проблеми росіян із радіолокаційним полем. “Росія реально втрачає радіолокаційні станції в промислових масштабах. А виробництво РЛС – це складна високотехнологічна галузь, де неможливо швидко наростити обсяги. І тут знищення Кремний-Эл стає ключовим фактором. Цей завод – один із найбільших центрів мікроелектроніки в Росії. Він забезпечував до 80% мікросхем і діодів для радарів із активною фазованою антенною решіткою. Йдеться про технологію АФАР – активну фазовану решітку, яка значно перевершує старі системи. Саме вона дозволяє одночасно відстежувати сотні цілей і ефективно виявляти малопомітні об’єкти – крилаті ракети, безпілотники, літаки п’ятого покоління”, – додає він. Нагадуючи, що лише з початку 2026 року було знищено 39 російських зенітно-ракетних комплексів із бортовими радарами і ще 15 стаціонарних радіолокаційних станцій. Найбільша концентрація знищення – Крим і Донбас. “Особливо показовою є ситуація саме в Криму. Якщо подивитися геолокаційні дані OSINT-проєктів, то стає очевидно: там буквально йде системне вибивання ППО. Кожні кілька днів знищується або радар, або зенітний комплекс. Це змушує російське Міністерство оборони постійно перекидати нові системи на півострів.Тобто відбувається постійний цикл: систему ППО знищують, Росія тягне нову, її знову вибивають”, – підкреслює Савчук. І тут в окупантів виникає стратегічна проблема, бо Крим – це ключовий вузол системи протиповітряної оборони всього півдня Росії, саме звідти прикриваються Новоросійськ, залишки Чорноморського флоту і нафтоналивні термінали.
Але радари легко “світяться” на радіолокаційному фоні, їх сигнали зчитують літаки електронної розвідки НАТО, а українці їх знищують.
Тож чим менше радарів, тим більше “дірок” у повітряному просторі, чим більше таких дірок, тим частіше будуть проходити крилаті ракети і далекобійні безпілотники. Чим більше ударів по військовій промисловості, тим швидше буде падати здатність Росії вести довгу війну.
У якийсь момент кількість перейде в якість, і тоді почнеться зовсім інша фаза війни: РФ втратить контроль над частиною свого повітряного простору, а Україна отримає можливість вільно й системно бити по логістиці, виробництву ракет, авіабазах і складах, прогнозує Савчук.
Ірина Носальська
