Археологія – Сторінка 3

У США знайшли 1000-річну скелю з загадковими слідами

У східній частині штату Огайо археологи та туристи відкрили величезний піщаний валун під назвою Петрогліф Барнсвілля, на якому налічується понад сотню стародавніх різьблень і відбитків. Про це пише Daily Galaxy.

Зазначається, що їх походження та призначення досі залишаються загадкою, приваблюючи дослідників, місцевих жителів і прихильників теорій змови.

Скеля, яку місцеві називають Скелею слідів, містить зображення тварин, людей, змій, абстрактні спіралі та обличчя. Деякі висічення добре збереглися, інші – пошкоджені часом і зовнішніми факторами.

Науковці довгий час намагалися встановити авторів цих малюнків. Спершу їх пов’язували з культурою Адена (500 р. до н.е.-300 р. н.е.), проте пізніше з’ясували, що багато елементів схожі на пам’ятки культури Мононгахела (близько 1200 р. н.е.). Є й ознаки впливу народу оджибве.

Вчені підкреслюють, що різьблення створювали корінні народи свідомо, з чітким задумом і розміщенням.

Наразі туристи та дослідники можуть побачити понад 100 різьблень, серед яких відбитки ведмедів, оленів, птахів, людей, змій, абстрактні спіралі та вирізьблені обличчя. Частина зображень нагадує розтягнуті шкури тварин.

Проте збереження скелі ускладнене: після 1984 року деякі малюнки були зафарбовані, а окремі камені викрадені або зруйновані природними процесами, що унеможливлює точне датування.

Незважаючи на це, Петрогліф Барнсвілля залишається популярним об’єктом серед археологів і туристів, відомим ще з XIX століття.

Нагадаємо, на Кіпрі знайшли гробниці бронзової доби з розкішними скарбами. Вони використовувалися кількома поколіннями, що вказує на значення родинних зв’язків у давньому суспільстві.

У Панамі знайшли королівську гробницю з золотом віком понад тисячу років

У провінції Кокле в Панамі археологи розкрили гробницю віком понад тисячу років, заповнену золотими прикрасами та керамікою, повідомляє Arkeonews. Про відкриття “Гробниці 3” на території археологічної пам’ятки в Ель-Каньо повідомило Міністерство культури Панами.
Поховання розташоване в окрузі Ната-де-лос-Кабальєрос приблизно за 200 кілометрів на південний захід від Панами. Усередині археологи виявили кілька людських останків і багатий поховальний інвентар – золоті нагрудні прикраси, сережки, браслети та витончену кераміку. За словами дослідників, це одне з найважливіших відкриттів останніх років для панамської археології.
Хоча саму гробницю ідентифікували ще у 2009 році через велику кількість уламків металу й кераміки, лише тепер вдалося повністю розкрити її структуру. Поховання датується приблизно 800-1000 роками нашої ери.
Центральна фігура, ймовірно представник місцевої еліти, була похована в оточенні коштовних предметів із зображеннями кажанів і крокодилів – мотивів, характерних для регіонального мистецтва. Керівниця проєкту, археолог Джулія Майо, зазначила, що саме ця особа мала найвищий соціальний статус серед похованих, що свідчить про чітку ієрархічну структуру суспільства.
Науковці вважають, що Ель-Каньо функціонував як елітний некрополь приблизно протягом двох століть. Раніше тут уже знайшли щонайменше дев’ять подібних гробниць, однак “Гробниця 3” розширює уявлення про політичну організацію, ритуальні практики та торговельні зв’язки регіону. Знайдені золоті вироби демонструють високий рівень металургійних знань і доступ до цінних ресурсів. Дослідники наголошують, що ці предмети були не лише прикрасами, а й символами влади, які підкреслювали статус лідера як за життя, так і після смерті.
Відкриття також має культурне значення для сучасної Панами. Уряд країни заявив про намір розвивати музейний проєкт Ель-Каньо як центр досліджень і популяризації історичної спадщини.

У Мексиці знайшли 1400-річну гробницю сапотеків із унікальним склепінням

У штаті Oaxaca на півдні Meксики археологи виявили 1400-річну гробницю корінного народу сапотеків. Поховання, яке отримало назву Гробниця 10, знайшли в місті San Pablo Huitzo після анонімного повідомлення про можливе мародерство. Про відкриття повідомляє The Art Newspaper.
За даними National Institute of Anthropology and History (INAH), гробниця датується Пізньокласичним періодом (600–900 роки н.е.). Дослідники вважають, що поховання призначалося для видатної особи та використовувалося кількома поколіннями, що може допомогти краще зрозуміти місцеві династії.
Будівля завдовжки 5,5 метра, завширшки 2 метри і заввишки 2 метри добре збереглася. Особливу увагу фахівців привернуло ступінчасте склепіння, сформоване перекривними шарами каменю – воно демонструє майстерність сапотекських будівничих і вирізняється серед інших поховань регіону.
Вхід до гробниці прикрашає скульптура сови, з дзьоба якої постає людська голова – імовірно, зображення предка, якому присвятили поховання. На порозі вирізьблено чоловічу та жіночу фігури з предметами в руках – їх трактують як охоронців усипальниці.
Усередині археологи знайшли настінний розпис із процесією людей, які несуть смолу священного дерева для ритуалів, а також рельєфи з написами, керамічні вироби та людські рештки.
Дослідники припускають, що Гробниця 10 пов’язана з Гробницею 5, відкритою 1985 року на території давнього поселення Cerro de la Campana. Найбільший центр сапотеків – Monte Albán – налічував понад 200 поховань різного масштабу й оздоблення, що відображали соціальний та політичний статус померлих.
За словами дослідників, символіка тварин – ящірок, змій, ягуарів і птахів -у гробницях долини Етла відображає ідентичність і становище похованих. Образ сови, пов’язаний із підземним світом і смертю, свідчить про спадкоємність традицій у пізніших похованнях.
Міністерка культури Мексики Клаудія Куріель повідомила, що наразі тривають стабілізаційні роботи. До кінця року гробницю планують відкрити для відвідувачів, однак через ризик пошкодження розписів розглядають варіант обмеженого доступу або створення точної копії – як це зробили з Гробницею 5.

У Південній Індії знайшли унікальний 2300-річний теракотовий саркофаг

В індійському штаті Тамілнаду археологи виявили унікальний теракотовий саркофаг віком близько 2300 років, який вирізняється незвичною конструкцією – він спирається на дванадцять ніжок. Як повідомляє Arkeonews, знахідку зробили під час розкопок у Паллаверемі, передмісті Ченнаї, на глибині приблизно двох метрів.
Глиняна труна має близько 170 сантиметрів завдовжки, 45 сантиметрів завширшки та приблизно 50 сантиметрів завглибшки. За словами представників Археологічної служби Індії, саме форма та ретельність виконання одразу привернули увагу дослідників. Дванадцять акуратно сформованих ніжок свідчать про складну технологію виготовлення та продуману поховальну архітектуру. Фото: Archaeological Survey of India Як зазначив старший археолог ASI Амв Субраман’ям, відкриття підтверджує існування в цьому регіоні розвиненої мегалітичної культури у III столітті до нашої ери. За його словами, така конструкція вказує на осілу громаду з достатнім рівнем технологічних знань для створення складних керамічних поховальних споруд. Це також свідчить про організоване суспільство з розвиненими ремеслами та, ймовірно, чіткою соціальною структурою.
Період, до якого відносять саркофаг, відзначався активними торговельними зв’язками Південної Індії з іншими регіонами та формуванням складних суспільств. Виявлення настільки ретельно виготовленої поховальної конструкції підтверджує, що місцеві мешканці не були кочовими, а належали до стабільної й технологічно розвиненої спільноти.
Цікаво, що район Паллаверема вже має археологічну історію. Близько 140 років тому британський археолог Александр Рі виявив у місцевих пагорбах ще одну стародавню труну. Водночас системні розкопки довгий час відкладалися через судові суперечки щодо землі. Лише наприкінці минулого року, після відповідного рішення суду, Археологічна служба Індії змогла відновити дослідження.
Для точного визначення віку знахідки планують застосувати метод термолюмінесцентного датування. Подальші дослідження можуть пролити світло на поховальні обряди, соціальну ієрархію та матеріальну культуру ранньої історії Тамілнаду.

У Німеччині знайшли шаманський головний убір кам’яної доби

На археологічній ділянці в Німеччині дослідники знайшли ритуальний головний убір із черепа та рогів дорослої косулі, який може довести, що мисливці-збирачі кам’яного віку ділилися священними предметами, технологіями та знаннями з неолітичними землеробами близько 7500 років тому. Про це повідомляє Live Science.
Знахідку зробили поблизу села Ейльслебен -давнього поселення, яке, за словами археологині Лаури Дітріх з Університету Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, могло бути важливим “форпостом” перших землеробів у Центральній Європі. Геомагнітні дослідження показали, що поселення займало майже 8 гектарів і, ймовірно, було найбільшим у регіоні того часу.
Мешканці села належали до неолітичної культури LBK, що мігрувала з Анатолії та Егейського регіону. Водночас археологи знайшли багато артефактів мезолітичного періоду, що свідчить про контакти між землеробами та місцевими мисливцями-збирачами.
Особливу увагу науковців привернув головний убір із оленячого черепа -предмет, характерний саме для мезолітичної культури. Подібні артефакти раніше знаходили на стоянках віком до 11 тисяч років, зокрема у Стар-Каррі у Великій Британії.
Дослідники вважають, що ця знахідка є доказом “передачі технологій” між двома спільнотами. На ділянці також виявили інструменти з оленячих рогів – матеріалу, нетипового для неолітичних землеробів, що може свідчити про запозичення методів мисливців.
Водночас залишки валів і ровів навколо поселення вказують на те, що воно було укріплене, хоча досі незрозуміло, від кого саме захищалися його мешканці.
“Це парадоксальна ситуація: неолітичні укріплення говорять “ми тут оселилися”, але водночас у поселенні простежується сильний вплив мезолітичної культури” – зазначила Лаура Дітріх.

На Кіпрі знайшли гробниці бронзової доби з розкішними скарбами

У портовому місті Хала Султан Текке на Кіпрі археологи виявили розкішно облаштовані гробниці, які датуються XIV століттям до нашої ери. Попри понад три тисячі років історії, поховання збереглися у вражаюче доброму стані. Про це повідомляє Arkeonews з посиланням на Міністерство культури Кіпру.
Хала Султан Текке було засноване у XVII столітті до н. е. та відігравало важливу роль у торгівлі та культурному обміні в Середземномор’ї під час пізньої бронзової доби. Місто площею близько 25 гектарів було центром виробництва й експорту міді, що приваблювало купців з різних регіонів між XV і XIII століттями до н. е.
Під час розкопок дослідники знайшли стародавній колодязь і дві камерні гробниці. Колодязь, ймовірно, був покинутий через високу солоність ґрунтових вод. Натомість поховання містили значну кількість коштовних артефактів – кераміку, прикраси, інструменти та предмети розкоші.
Серед знайдених речей -вироби з Греції, Криту, Єгипту, Індії, Афганістану, Балтійського регіону та Егейських островів. Деякі прикраси виготовлені зі слонової кістки та бурштину, а частина посуду -з алебастру, що свідчить про широкі торговельні зв’язки міста.
Обвал стелі гробниць випадково зберіг їхній вміст, заблокувавши доступ і захистивши поховання від пограбувань. Це дозволило науковцям детально дослідити поховальні ритуали бронзової доби.
Вчені встановили, що гробниці використовувалися кількома поколіннями, що вказує на значення родинних зв’язків у давньому суспільстві. Аналіз решток показав, що поховані належали до правлячої еліти, а більшість із них помирали у віці до 40 років.
Надалі дослідники планують вивчати ДНК знайдених останків, аби краще зрозуміти походження, демографію та спосіб життя давньої громади.

У Норвегії знайшли 3000-річні наскельні різьблення доби бронзи

У східній Норвегії, поблизу міста Берум, було виявлено добре збережені наскельні різьблення віком понад 3000 років. Як повідомляє Arkeonews, знахідку зробив досвідчений дослідник первісного мистецтва Тормод Ф’єльд під час поїздки поблизу пагорба Колсостоппен. Звичайний огляд місцевості несподівано привів до відкриття цілої групи різьблених зображень, що датуються добою північної бронзи.
Найбільш помітними серед них є великі зображення кораблів – один із ключових мотивів скандинавського наскельного мистецтва. Частина суден зображена у вертикальному положенні, а інші – перевернутими. Археологи пов’язують такі сюжети з уявленнями про подорожі, торгівлю, ритуальні переходи або ж космологічні вірування, зокрема культ сонця та уявлення про потойбічний світ. Подібні мотиви відомі за знахідками в Танумі у Швеції та Альті на півночі Норвегії, що свідчить про спільні культурні традиції в регіоні.
Окрім кораблів, Ф’єльд виявив різьблення у вигляді людської стопи та руки з п’ятьма масивними пальцями. Такі зображення трапляються значно рідше, ніж сцени з тваринами чи суднами, і тому викликають особливий інтерес. Дослідники вважають, що сліди рук і ніг могли символізувати ритуальну присутність, право на територію або участь у священнодіях.
Сам Ф’єльд наголошує, що подібні відкриття не є випадковими. За його словами, ключову роль відіграє розуміння ландшафту – стародавніх берегових ліній, орієнтації скель до сонця та близькості до давніх водних шляхів. У бронзову добу рівень моря був значно вищим, і місця, що сьогодні знаходяться вглиб суші, тоді розташовувалися біля узбережжя.
Особливу цінність відкриттю надає й матеріал: різьблення виконані не на граніті, а на пісковику, що є рідкістю для східної Норвегії. М’якша порода дозволила зберегти сліди окремих ударів інструментів, завдяки чому дослідники можуть краще зрозуміти техніку роботи майстрів бронзової доби.
Дослідники не виключають, що в регіонах Аскер і Берум приховано ще чимало подібних пам’яток, які можуть суттєво розширити знання про доісторичну Норвегію.

У Німеччині виявили римські табори далеко за межами імперії

Німецькі археологи зробили резонансне відкриття після того, як аматор Майкл Барковскі помітив незвичні геометричні форми на супутникових знімках поблизу міста Акен у федеральній землі Саксонія-Ангальт.
Згодом з’ясувалося, що йдеться про залишки похідних військових таборів Римської імперії – знахідку, яка ставить під сумнів усталені уявлення про північні межі римського впливу.
Після повідомлення Барковскі професійні археологи провели власні аерофотодослідження та підтвердили його гіпотезу. Подальші пошуки дали змогу виявити ще три римські табори – поблизу Акена, Трабіца та Дерсгайма.
У 2024–2025 роках на місцях провели масштабні наземні розкопки. Вчені задокументували понад 1500 артефактів, зокрема фібули, монети та залізні предмети. Більшість знахідок датують початком ІІІ століття нашої ери.
Фахівці називають відкриття археологічною сенсацією, адже воно свідчить, що римляни могли проникнути значно далі на північ сучасної Німеччини, ніж вважалося раніше. Відомо, що Римська імперія почала завоювання регіону за імператора Августа, відступила через кілька десятиліть, а у III столітті за правління Каракалли знову повернулася.
Типові римські похідні табори мали прямокутну форму із заокругленими кутами, оборонні вали, рови та ворота з усіх боків – саме такі ознаки виявили на нових археологічних локаціях.

В Індії знайшли списи залізної доби. Це може переписати історію металургії

В індійському штаті Тамілнад археологи виявили кілька добре збережених списів на місці поховання воїна залізної доби. Незвична форма та розміри зброї вказують на ранні технологічні прориви в обробці заліза, повідомляє Arkeonews з посиланням на The Times of India.
Науковці датують знахідки періодом приблизно 2500–3000 років до нашої ери. Один зі списів має довжину близько 2,5 метра, інший – трохи коротший. Вони були встановлені у формі хреста біля похоронної урни, прикрашеної золотими елементами.
За словами професорки Вібхи Тріпаті з Індуїстського університету у Варанасі, наявність зброї у похованні підтверджує, що там був похований воїн. Дослідники також припускають, що списи могли бути виготовлені спеціально на замовлення, адже обробка заліза у той період була складним і високотехнологічним процесом.
Водночас незвичайний розмір списів може свідчити про їх ритуальне або символічне призначення – ймовірно, вони підкреслювали високий статус похованої особи.
Окрему увагу археологів привернув відмінний стан металу: корозія майже відсутня завдяки особливому хімічному складу ґрунту в регіоні. Це дає змогу детально дослідити давні методи кування та гартування заліза.
Фахівці зазначають, що у той період Тамілнад був важливим центром металургії. Місцеві ковалі працювали не лише із залізом, а й зі сталлю, володіючи передовими технологіями нагрівання, кування та термообробки.
Знахідка може змінити уявлення про час появи залізних технологій у світі. Наразі вчені планують подальші дослідження, які допоможуть глибше зрозуміти еволюцію металургії в давні часи.

Вчені вперше знайшли фізичні докази використання бойових слонів у Європі

Іспанські археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про масштаби та реальність бойових дій у Західній Європі часів античності, повідомляє Arkeonews. У місті Кордова було виявлено перший матеріальний доказ присутності карфагенських бойових слонів на європейському континенті під час Другої Пунічної війни (218-201 роки до н.е.).
Знахідку зробили ще у 2020 році під час рятівних розкопок на пагорбі Коліна-де-лос-Кемадос, де нині розширюють провінційну лікарню Кордови. Археологи виявили зап’ястну кістку слона, що датується кінцем IV-III століттям до нашої ери.
Місце розкопок ідентифікували як іберійський оппідум Кордуба – велике до-римське укріплене поселення, розташоване на стратегічній терасі над річкою Гвадалквівір. У шарі пізнього залізного віку археологи зафіксували сліди інтенсивної військової активності: кам’яні артилерійські снаряди, важкі наконечники стріл для облогових машин, а також карфагенські монети, викарбувані в Картахені між 237 і 206 роками до н.е.
Кістку слона знайшли під завалом саманної стіни, що закривала цей культурний горизонт. Саме це, ймовірно, і врятувало її від знищення або пізніших втручань.
Анатомічний аналіз показав, що знахідка є третьою зап’ястною кісткою правої передньої кінцівки слона. Радіовуглецеве датування підтвердило, що вона належить до до-римського періоду, виключивши як викопне, так і сучасне походження. Хоча точно визначити вид неможливо, розміри кістки перевищують параметри сучасних азійських слонів. Античні джерела вказують, що Карфаген переважно використовував африканських слонів, яких відловлювали у Північній Африці та тренували за елліністичкими військовими традиціями. Фото: R. M. Martínez Sánchez (A) Права третя зап’ясткова кістка слона (B) Анатомічне положення кістки в правій лапі слона. (C) Розташування в загальній структурі скелета. (D) 3D-діаграма, що порівнює кістку з порівняльними зразками: двома самками азіатських слонів і степовим мамонтом. Стародавні неодноразово згадували про десятки й навіть сотні бойових слонів у військах карфагенян, проте досі ці свідчення спиралися майже виключно на письмові джерела, іконографію та монети. Знахідка з Кордови вперше напряму підтверджує їхню реальну присутність у регіоні.
Дослідники звертають увагу і на те, що було знайдено лише одну кістку. За однією з версій, слон міг загинути під час локального бою або облоги, а рештки тіла згодом були знищені чи розкидані. Водночас археологи наголошують: ця кістка не мала жодної торговельної цінності, на відміну від бивнів, тож її поява на місці розкопок майже напевно пов’язана з перебуванням живої тварини.