У портовому місті Хала Султан Текке на Кіпрі археологи виявили розкішно облаштовані гробниці, які датуються XIV століттям до нашої ери. Попри понад три тисячі років історії, поховання збереглися у вражаюче доброму стані. Про це повідомляє Arkeonews з посиланням на Міністерство культури Кіпру.
Хала Султан Текке було засноване у XVII столітті до н. е. та відігравало важливу роль у торгівлі та культурному обміні в Середземномор’ї під час пізньої бронзової доби. Місто площею близько 25 гектарів було центром виробництва й експорту міді, що приваблювало купців з різних регіонів між XV і XIII століттями до н. е.
Під час розкопок дослідники знайшли стародавній колодязь і дві камерні гробниці. Колодязь, ймовірно, був покинутий через високу солоність ґрунтових вод. Натомість поховання містили значну кількість коштовних артефактів – кераміку, прикраси, інструменти та предмети розкоші.
Серед знайдених речей -вироби з Греції, Криту, Єгипту, Індії, Афганістану, Балтійського регіону та Егейських островів. Деякі прикраси виготовлені зі слонової кістки та бурштину, а частина посуду -з алебастру, що свідчить про широкі торговельні зв’язки міста.
Обвал стелі гробниць випадково зберіг їхній вміст, заблокувавши доступ і захистивши поховання від пограбувань. Це дозволило науковцям детально дослідити поховальні ритуали бронзової доби.
Вчені встановили, що гробниці використовувалися кількома поколіннями, що вказує на значення родинних зв’язків у давньому суспільстві. Аналіз решток показав, що поховані належали до правлячої еліти, а більшість із них помирали у віці до 40 років.
Надалі дослідники планують вивчати ДНК знайдених останків, аби краще зрозуміти походження, демографію та спосіб життя давньої громади.
Позначка: Археологія
У Норвегії знайшли 3000-річні наскельні різьблення доби бронзи
У східній Норвегії, поблизу міста Берум, було виявлено добре збережені наскельні різьблення віком понад 3000 років. Як повідомляє Arkeonews, знахідку зробив досвідчений дослідник первісного мистецтва Тормод Ф’єльд під час поїздки поблизу пагорба Колсостоппен. Звичайний огляд місцевості несподівано привів до відкриття цілої групи різьблених зображень, що датуються добою північної бронзи.
Найбільш помітними серед них є великі зображення кораблів – один із ключових мотивів скандинавського наскельного мистецтва. Частина суден зображена у вертикальному положенні, а інші – перевернутими. Археологи пов’язують такі сюжети з уявленнями про подорожі, торгівлю, ритуальні переходи або ж космологічні вірування, зокрема культ сонця та уявлення про потойбічний світ. Подібні мотиви відомі за знахідками в Танумі у Швеції та Альті на півночі Норвегії, що свідчить про спільні культурні традиції в регіоні.
Окрім кораблів, Ф’єльд виявив різьблення у вигляді людської стопи та руки з п’ятьма масивними пальцями. Такі зображення трапляються значно рідше, ніж сцени з тваринами чи суднами, і тому викликають особливий інтерес. Дослідники вважають, що сліди рук і ніг могли символізувати ритуальну присутність, право на територію або участь у священнодіях.
Сам Ф’єльд наголошує, що подібні відкриття не є випадковими. За його словами, ключову роль відіграє розуміння ландшафту – стародавніх берегових ліній, орієнтації скель до сонця та близькості до давніх водних шляхів. У бронзову добу рівень моря був значно вищим, і місця, що сьогодні знаходяться вглиб суші, тоді розташовувалися біля узбережжя.
Особливу цінність відкриттю надає й матеріал: різьблення виконані не на граніті, а на пісковику, що є рідкістю для східної Норвегії. М’якша порода дозволила зберегти сліди окремих ударів інструментів, завдяки чому дослідники можуть краще зрозуміти техніку роботи майстрів бронзової доби.
Дослідники не виключають, що в регіонах Аскер і Берум приховано ще чимало подібних пам’яток, які можуть суттєво розширити знання про доісторичну Норвегію.
У Німеччині виявили римські табори далеко за межами імперії
Німецькі археологи зробили резонансне відкриття після того, як аматор Майкл Барковскі помітив незвичні геометричні форми на супутникових знімках поблизу міста Акен у федеральній землі Саксонія-Ангальт.
Згодом з’ясувалося, що йдеться про залишки похідних військових таборів Римської імперії – знахідку, яка ставить під сумнів усталені уявлення про північні межі римського впливу.
Після повідомлення Барковскі професійні археологи провели власні аерофотодослідження та підтвердили його гіпотезу. Подальші пошуки дали змогу виявити ще три римські табори – поблизу Акена, Трабіца та Дерсгайма.
У 2024–2025 роках на місцях провели масштабні наземні розкопки. Вчені задокументували понад 1500 артефактів, зокрема фібули, монети та залізні предмети. Більшість знахідок датують початком ІІІ століття нашої ери.
Фахівці називають відкриття археологічною сенсацією, адже воно свідчить, що римляни могли проникнути значно далі на північ сучасної Німеччини, ніж вважалося раніше. Відомо, що Римська імперія почала завоювання регіону за імператора Августа, відступила через кілька десятиліть, а у III столітті за правління Каракалли знову повернулася.
Типові римські похідні табори мали прямокутну форму із заокругленими кутами, оборонні вали, рови та ворота з усіх боків – саме такі ознаки виявили на нових археологічних локаціях.
В Індії знайшли списи залізної доби. Це може переписати історію металургії
В індійському штаті Тамілнад археологи виявили кілька добре збережених списів на місці поховання воїна залізної доби. Незвична форма та розміри зброї вказують на ранні технологічні прориви в обробці заліза, повідомляє Arkeonews з посиланням на The Times of India.
Науковці датують знахідки періодом приблизно 2500–3000 років до нашої ери. Один зі списів має довжину близько 2,5 метра, інший – трохи коротший. Вони були встановлені у формі хреста біля похоронної урни, прикрашеної золотими елементами.
За словами професорки Вібхи Тріпаті з Індуїстського університету у Варанасі, наявність зброї у похованні підтверджує, що там був похований воїн. Дослідники також припускають, що списи могли бути виготовлені спеціально на замовлення, адже обробка заліза у той період була складним і високотехнологічним процесом.
Водночас незвичайний розмір списів може свідчити про їх ритуальне або символічне призначення – ймовірно, вони підкреслювали високий статус похованої особи.
Окрему увагу археологів привернув відмінний стан металу: корозія майже відсутня завдяки особливому хімічному складу ґрунту в регіоні. Це дає змогу детально дослідити давні методи кування та гартування заліза.
Фахівці зазначають, що у той період Тамілнад був важливим центром металургії. Місцеві ковалі працювали не лише із залізом, а й зі сталлю, володіючи передовими технологіями нагрівання, кування та термообробки.
Знахідка може змінити уявлення про час появи залізних технологій у світі. Наразі вчені планують подальші дослідження, які допоможуть глибше зрозуміти еволюцію металургії в давні часи.
Вчені вперше знайшли фізичні докази використання бойових слонів у Європі
Іспанські археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про масштаби та реальність бойових дій у Західній Європі часів античності, повідомляє Arkeonews. У місті Кордова було виявлено перший матеріальний доказ присутності карфагенських бойових слонів на європейському континенті під час Другої Пунічної війни (218-201 роки до н.е.).
Знахідку зробили ще у 2020 році під час рятівних розкопок на пагорбі Коліна-де-лос-Кемадос, де нині розширюють провінційну лікарню Кордови. Археологи виявили зап’ястну кістку слона, що датується кінцем IV-III століттям до нашої ери.
Місце розкопок ідентифікували як іберійський оппідум Кордуба – велике до-римське укріплене поселення, розташоване на стратегічній терасі над річкою Гвадалквівір. У шарі пізнього залізного віку археологи зафіксували сліди інтенсивної військової активності: кам’яні артилерійські снаряди, важкі наконечники стріл для облогових машин, а також карфагенські монети, викарбувані в Картахені між 237 і 206 роками до н.е.
Кістку слона знайшли під завалом саманної стіни, що закривала цей культурний горизонт. Саме це, ймовірно, і врятувало її від знищення або пізніших втручань.
Анатомічний аналіз показав, що знахідка є третьою зап’ястною кісткою правої передньої кінцівки слона. Радіовуглецеве датування підтвердило, що вона належить до до-римського періоду, виключивши як викопне, так і сучасне походження. Хоча точно визначити вид неможливо, розміри кістки перевищують параметри сучасних азійських слонів. Античні джерела вказують, що Карфаген переважно використовував африканських слонів, яких відловлювали у Північній Африці та тренували за елліністичкими військовими традиціями. Фото: R. M. Martínez Sánchez (A) Права третя зап’ясткова кістка слона (B) Анатомічне положення кістки в правій лапі слона. (C) Розташування в загальній структурі скелета. (D) 3D-діаграма, що порівнює кістку з порівняльними зразками: двома самками азіатських слонів і степовим мамонтом. Стародавні неодноразово згадували про десятки й навіть сотні бойових слонів у військах карфагенян, проте досі ці свідчення спиралися майже виключно на письмові джерела, іконографію та монети. Знахідка з Кордови вперше напряму підтверджує їхню реальну присутність у регіоні.
Дослідники звертають увагу і на те, що було знайдено лише одну кістку. За однією з версій, слон міг загинути під час локального бою або облоги, а рештки тіла згодом були знищені чи розкидані. Водночас археологи наголошують: ця кістка не мала жодної торговельної цінності, на відміну від бивнів, тож її поява на місці розкопок майже напевно пов’язана з перебуванням живої тварини.
В Італії знайшли легендарну базиліку Вітрувія, яку шукали століттями
У Італії було зроблено вражаюче археологічне відкриття – виявлено базиліку в місті Фано, яка була детально описана римським архітектором Марком Вітрувієм Полліоном у його трактаті De Architectura. Руїни споруди були виявлені під час реконструкції площі Андреа Коста. Базиліка має прямокутний план і 12 колон по периметру, і відповідає описам Вітрувія. Це відкриття вважається історичним, оскільки підтверджує важливість Фано у стародавні часи. Пошуки цієї споруди тривали століття, і вони були успішно завершені за допомогою новітніх технологій.
У Туреччині знайшли перстень лучника з перлинами віком понад 800 років
У турецькому місті Хасанкейф археологи зробили унікальну знахідку -традиційний перстень лучника, датований XII–XIII століттями. Особливістю артефакта є наявність перлин, що робить його першим відомим прикладом такого типу прикраси, повідомляє Arkeonews.
Розкопки проводили у 2025 році на території Великого палацу, який вважають резиденцією правителів династії Артукідів. Перстень було знайдено між несучими стінами будівлі. За словами дослідників, прикраса, ймовірно, належала високопоставленому представнику двору.
Перстень, відомий також як зихгір, оздоблений дрібними перлинами з обох боків, а в центрі композиції розміщений бірюзовий камінь. Корпус прикрашений срібними вставками з трикутними мотивами, доповненими ромбоподібним орнаментом. Виріб виготовлений зі слонової кістки – надзвичайно цінного матеріалу для того часу, який використовували переважно для предметів розкоші.
Такі персні носили представники королівських та аристократичних кіл. Їх одягали на великий палець не стільки для практичної стрільби з лука, скільки як символ соціального статусу та для участі в церемоніях.
У середньовіччі Хасанкейф був важливим торговельним і культурним центром на південному сході сучасної Туреччини, розташованим уздовж річки Тигр. У різні періоди тут мешкали римляни, візантійці та османи. За правління Артукідів місто пережило розквіт, що підтверджують монументальні палаци, укріплення та численні археологічні знахідки.
Виявлений перстень не лише збагачує знання про середньовічне мистецтво стрільби з лука, а й підтверджує ключову роль соціального статусу та символіки в житті тогочасних еліт.
Археологи знайшли найдавнішу отруйну зброю людства віком 60 тис років
У Південній Африці археологи зробили сенсаційне відкриття – знайшли наконечники стріл віком близько 60 тисяч років, на яких збереглися сліди рослинних отрут. Це найдавніший відомий доказ використання отруйної зброї людиною. Про це повідомляє Live Science з посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science Advances.
Знахідку виявили у скельному укритті Умхлатузана, яке належить до південноафриканської технологічної культури кам’яної доби Ховісонс-Порт. Відкриття свідчить, що мисливці-збирачі почали застосовувати отрути більш ніж на 50 тисяч років раніше, ніж вважалося до цього.
Під час аналізу мікроскопічних залишків на поверхні кварцових наконечників науковці зафіксували сліди токсинів буфандрину та епібуфанізину. Ймовірно, ці речовини отримували з молочного екстракту рослини Boophone disticha, відомої як “отруйна цибулина”, яка й сьогодні росте неподалік – приблизно за 12,5 кілометра від місця розкопок.
Дослідники також виявили ідентичні хімічні сполуки на південноафриканських стрілах XVIII століття, що свідчить про надзвичайну сталість цієї біохімічної технології протягом тисячоліть. Водночас давні мисливці використовували просту однокомпонентну отруту, на відміну від пізніших складних сумішей з кількох інгредієнтів.
За словами вчених, використання повільнодіючої отрути вимагало складного мислення та попереднього планування. Мисливці усвідомлювали, що поранена тварина не загине миттєво, але поступово ослабне, що полегшить її переслідування.
“Наше дослідження демонструє, що ці люди володіли системою знань, яка дозволяла ідентифікувати, добувати та застосовувати токсичні рослинні ексудати”, – зазначають автори роботи.
Раніше найдавнішим доказом використання отрути вважалася знахідка віком близько 7 тисяч років з печери Крюгера в Південній Африці, а також так звані “аплікатори для отрути” з печери Бордер віком 24 тисячі років. Нове відкриття з Умхлатузани фактично ставить крапку в цих наукових суперечках, відсуваючи початок застосування отруйної зброї на 60 тисячоліть у минуле.
У Британії знайшли кельтську бронзову трубу часів боротьби з Римом
Археологи на заході англійського графства Норфолк виявили рідкісний артефакт – бронзову військову трубу залізного віку, відому як карнікс, яка ймовірно пов’язана з кельтським плем’ям іценів. Цей артефакт був знайдений під час розкопок, що проводилися перед будівництвом нового житлового комплексу на території, де колись жили іцени. Карнікс виготовлений у формі дикої тварини, що ричить, і ймовірно використовувався воїнами для подачі сигналів і залякування супротивників під час бою. Разом з карніксом було знайдено інші військові артефакти залізного віку, такі як бронзова голова кабана та щитові накладки. Ці артефакти, як вважається, були заховані близько I століття нашої ери. Знахідка вважається однією з найповніших у своєму роді карніксів, які відомі на сьогоднішній день. Артефакти зараз проходять процес консервації перед подальшим дослідженням науковцями.
У Шотландії металошукач-аматор виявив найдавнішу відому монету країни
У Шотландії зробили сенсаційне археологічне відкриття: металошукач-аматор знайшов найдавнішу відому монету, викарбувану в Единбурзі, повідомляє Arkeonews. Срібна монета XII століття була знайдена в лісистій місцевості поблизу Пенік’юїка в окрузі Мідлотіан і датується періодом правління короля Давида I (1124–1153).
Після експертизи Шотландською археологічною комісією з розподілу знахідок артефакт передали до Національних музеїв Шотландії. За словами фахівців, знахідка докорінно змінює уявлення про ранню історію грошового обігу в країні.
Давид I вважається правителем, який започаткував власну шотландську монетну систему. До цього часу історики були переконані, що всі його найперші монети карбувалися в Карлайлі (сучасна Англія), який перебував під контролем короля у 1130-х роках. Однак нововиявлена монета містить напис, що прямо вказує на Единбург як місце карбування, роблячи її першою відомою шотландською монетою, виготовленою за межами Карлайла, тоді як до цього відкриття всі ранні монети Давида I вважалися карлайльськими.
Монета датується другою половиною 1130-х років. На аверсі зображений портрет короля Давида I, а на реверсі – хрестовий орнамент. Напис +E(A?)BALD:EONESBVRG містить фрагмент “ESBVRG”, який ідентифікує Единбург як монетний двір. За словами дослідників, саме монети є ключовим джерелом знань про раннє шотландське карбування, адже письмових документів про ці процеси майже не збереглося.
Монету знайшли у 2023 році та, відповідно до законодавства, задекларували через систему Treasure Trove. Її оцінили у 15 тисяч фунтів стерлінгів, які держава виплатила знахідникові як винагороду. Восени 2025 року артефакт офіційно передали до Національних музеїв Шотландії, де його використовуватимуть насамперед для наукових досліджень, а згодом планують виставити для широкої публіки.