Україна у 2025 році покращила показники в Індексі сприйняття корупції на один бал і посіла 104-те місце в рейтингу зі 182 країн світу. Про це повідомила пресслужба Національного агентства з питань запобігання корупції у вівторок, 10 лютого.
За даними Transparency International Ukraine, тепер Україна має 36 балів в ІСК. Помірний прогрес дозволив їй посісти 104-те місце в рейтингу.
Поточна оцінка сформована за період, коли в Україні була відстояна незалежність антикорупційних інституцій, продовжувалась реалізація заходів Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки та активно формувалась нова Антикорупційна стратегія на наступні п’ять років.
Викривачі корупції отримали перші винагороди за судовими рішеннями, запрацював інститут лобіювання і відбулась реформа управління арештованими активами. Цей час супроводжували численні викриття корупційних злочинів і зростання кількості вироків топпосадовцям.
З 2013 року Україна прогресувала на +11 балів, піднявшись зі 144-го місця в рейтингу (+40 позицій).
Таке зростання показали тільки близько 20 країн. При цьому загальний світовий тренд залишається незмінним – абсолютна більшість держав погіршують або принаймні не підвищують свої бали в ІСК.
У НАЗК зазначили, що Україна залишається єдиною державою у світі, яка покращує антикорупційні показники в умовах повномасштабної війни та окупації територій. За чотири роки російської агресії у порівнянні з довоєнним 2021 роком Україна додала в Індексі 4 бали.
Індекс ІСК розраховується за 100-бальною шкалою, де 0 балів означає, що корупція є головною формою суспільних відносин і замінником держави, а 100 балів – що корупція практично відсутня в житті країни як явище.
Індекс розраховується на основі 13 різних джерел (досліджень, звітів та опитувань) від 12 інституцій (для України у 2025 році – на основі 8 джерел, наприклад Індексу трансформації Фонду Бертельсманна, опитування менеджерів від Світового економічного форуму, індексу Варіації демократії).
Різні джерела ІСК фокусуються на різних питаннях, зокрема на ефективності системи покарання та запобігання корупції, прозорості і підзвітності у використанні бюджетних коштів, рівні втручання держави в економіку, захисті викривачів, висвітленні корупційних кейсів у медіа, способах фінансування політичних партій, ступені превалювання приватних інтересів у посадовців різних гілок влади.
