Не лише території Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) стверджують, що претензії Росії, що перешкоджають підписанню мирної угоди, виходять за межі територіальних претензій. І звертають увагу на те, що заступник голови Комітету оборони Держдуми Олексій Журавльов, який часто виступає в ролі рупора справжніх дипломатичних і військових цілей Кремля, 14 лютого знову заявив, що Росія “не буде задоволена” лише капітуляцією України в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях, і що Росія прагне додатково домогтися зміни “русофобського” і “неонацистського” уряду в Києві.
Не дарма ж високопоставлені кремлівські чиновники недавно заявили, що післявоєнна Україна має бути “дружньою” до Росії, маючи на увазі, що Росія буде задоволена лише Україною, яку очолює проросійський уряд, який проводитиме проросійську політику.
Крім того, кремлівські чиновники неодноразово відкидали значні західні гарантії безпеки для України і демонстрували свою прихильність до досягнення військових цілей Росії військовим шляхом, якщо це не вдасться зробити дипломатично.
Держсекретар США Марко Рубіо теж 14 лютого заявив, що переговори про припинення війни “звузилися” до “найскладніших питань”, але Сполучені Штати не впевнені, чи серйозно Росія налаштована припинення війни. Він зазначив, що США не знають, на яких умовах Росія готова завершити війну, і чи зможе Білий дім знайти умови, прийнятні для України та на які погодиться Росія. Перспективи миру Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Годжес теж не вірить у швидкий мир. На його думку, війна в Україні навряд чи закінчиться в 2026 році.
Про це він сказав у коментарі сайту Новини.LIVE.
Годжес підкреслив, що росіян потрібно змусити погодитися на перемир’я. “Я не бачу, щоб уряд США чинив на них такий тиск, на жаль”, – сказав він. Генерал додав, що росіяни також “не поважають Європу настільки, щоб її слухати”. Тому РФ продовжить воювати проти України, поки на Москву не будуть чинити сильний тиск.
І українські військові не чекають того, що бойові дії невдовзі припиняться. Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем “АХІЛЛЕС” Юрій Федоренко в ефірі Українського Радіо спрогнозував, що у 2026 році, весною, влітку, восени, відбудуться ключові бої російсько-української війни. Найгарячіші відтинки будуть – Донецький, стик Донецької області з Харківською, а також Запорізька область. Це будуть найскладніші і вирішальні бої в цій війні.
І лише на 2027 рік Федоренко прогнозує “поетапне згасання інтенсивності”. “Перша половина 2027 року, ймовірно, сформує максимальні передумови для підписання мирної угоди. Але не раніше. Тобто 2026 рік з точки зору інтенсивності ведення бойових дій буде найскладнішим за весь період повномасштабної війни, але й вирішальним – на яких умовах і на яких рубежах ми завершимо цю війну”, – сказав він. Гендиректор німецького збройового концерну Rheinmetall Армін Паппергер також не очікує припинення військових дій і настання миру в Україні вже цього року. “Росія в цьому не зацікавлена”, – заявив він порталу “Table Media”. І додав, що Україна повинна продовжувати отримувати підтримку, і необхідне обладнання є в наявності. Не мир, а час Україна завдає великий втрат росіянам, але без суттєвого посилення зовнішнього тиску російська влада не буде готова до зупинки війни. Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав генерал армії США у відставці, колишній командувач Центрального командування США та ексдиректор ЦРУ Девід Петреус.
Він зазначив, що під час мирного процесу ні російські переговорники, ні керівництво Росії не демонстрували готовності до компромісу. Навпаки, вони підтверджують максималістські вимоги. Проте, вважає він, в якийсь момент росіяни підуть на поступки. Умовою для цього є збільшення тиску на російську воєнну економіку, скорочення доходів, а також припинення постачання Китаєм компонентів для російського військово-промислового комплексу. “Тоді Росія потребуватиме припинення бойових дій так само сильно, як і Україна. І для цього, без сумніву, знадобляться додаткові зусилля”, – сказав Петреус. Серед засобів тиску він назвав посилення санкцій з боку США, скорочення закупівель російської нафти Індією та вичерпання коштів російського Фонду національного добробуту, яке вже триває. За його словами, ці ресурси конвертувалися для підтримки військового виробництва, і цього року вони мають закінчитися.
Він прогнозує, що за сумою обставин вже у 2026 році, але пізніше, може з’явитися перспектива того, що Росія визнає: їй необхідне припинення бойових дій.
Ще одним чинником він назвав великі втрати окупантів, яких продовжує завдавати Україна. І, схоже, щомісяця українські війська знищують або завдають поранень приблизно такій самій кількості російських військових, яку Росія набирає, що є значним досягненням. “І на лінії фронту росіяни платять надзвичайно високу ціну за кожен додатковий сантиметр священної української території. Я не думаю, що вони зможуть і надалі платити таку ціну, навіть якщо їхньому керівництву байдуже щодо кількості загиблих і тяжко поранених”, – сказав він. Також генерал відзначив нарощування виробництва дронів. Він нагадав, що минулого року Україна виготовила 3,5 млн безпілотників, а цього року очікується 7 млн. Також розширено виробництво української крилатої ракети “Фламінго”, що має створити додатковий тиск на ворога.
Водночас у статті Bloomberg йдеться про те, що Путіну потрібен час, а не мир. Адже вже стає очевидним, що президент РФ тягне час. Його перемовники навмисне затягують переговори, “видаючи достатньо примирливих звуків, щоб відбити поновлений тиск США, поки російські ракети та безпілотники бомбардують Україну”.
Автори публікації наголошують: якщо Білий дім хоче досягти тривалого врегулювання, йому доведеться зробити продовження війни ще дорожчим для Росії.
Вони констатують, що фактично після майже чотирьох років війни РФ контролює лише п’яту частину території України та має мізерні територіальні здобутки, отримані надто великою ціною. За різними оцінками, 1,2 млн російських солдатів загинули, зазнали поранень або зникли безвісти. Близько 40% федеральних витрат зараз іде на оборону та безпеку, виснажуючи економіку Росії та скорочуючи її робочу силу.
Додатковий тиск на Путіна матиме сумні наслідки, тому його перемовники так старанно працюють над тим, щоб цьому запобігти.
Галина Гірак
