Викид гігантського протуберанця стався на Сонці у вівторок. Про це напередодні повідомила лабораторія сонячної астрономії (XRAS) Інституту космічних досліджень РАН.
“На Сонці зареєстровано відрив гігантського протуберанця, викинутого у напрямку північного полюса зірки. Виміряні розміри плазмової структури поблизу Сонця склали близько мільйона кілометрів. Це втричі більше, ніж відстань від Землі до Місяця”, – йдеться у повідомленні.
Вказано, що такі великі сонячні протуберанці є одним із найнебезпечніших проявів космічної погоди, проте прямі влучення таких структур по якійсь з планет рідкісні.
“В даному випадку об’єкт… явно полетів із Сонця майже вертикально вгору, перпендикулярно до площини планет. Жодного впливу ні на Землю, ні на будь-яку іншу планету за такої траєкторії подію надати не зможе.Ніякого впливу ні на Землю, ні на будь-яку іншу планету за такої траєкторії подія надати не зможе”, – заявили вчені.
Позначка: Вселенная
На Сонці несподівано зникли всі плями
Жодної, навіть найменшої плями не спостерігається в даний момент на зверненій до Землі стороні Сонця. Про це повідомила лабораторія сонячної астрономії (XRAS) Інституту космічних досліджень РАН в неділю, 22 лютого.
“Зірка є ідеальним диском без будь-яких особливостей”, – йдеться в повідомленні.
За даними вчених, востаннє Сонце без жодної плями можна було побачити 11 грудня 2021 року.
Фахівці зазначають, що “повне зникнення плям відбувається лише у стані вкрай низької активності, зазвичай, у роки сонячного мінімуму”.
“Вчора нульового значення, вперше з 2024 року, досягнув і індекс спалахової активності”, – інформує лабораторія.
Вчені нагадали, що плями є практично невід’ємною частиною поверхні Сонця і пов’язані з наявністю у нього магнітного поля – темні ділянки поверхні утворюються у місцях найвищої концентрації магнітного потоку. Оскільки енергія для сонячних спалахів черпається з магнітних полів, то кількість і площа плям корелюють з рівнем сонячної активності. Наразі Сонце є ідеальним диком. Фото: XRAS В історії відомі тривалі (на кілька десятиліть) періоди різкого зниження кількості плям на Сонці. Найвідомішим з них є так званий мінімум Маундера, який тривав з 1645 по 1715 рік і збігся з найхолоднішою фазою Малого льодовикового періоду – тривалою епохою аномально холодних та суворих зим у Європі та Північній Америці.
У поточній ситуації на Сонці (всього через 1,5 року після проходження максимуму циклу) депресія активності, що спостерігається, не може бути тривалою і повинна через деякий час закінчитися. Водночас різке падіння сонячної активності на дно, особливо після винятково бурхливого початку року, стало несподіваним.
Розширення Всесвіту може сповільнюватися, а не прискорюватися – дослідження
Наукове дослідження, проведене астрономами у Південній Кореї, під сумнівом поставило теорію про прискорене розширення Всесвіту, яка була прийнята протягом останніх трьох десятиліть. Вчені дослідили близько 300 галактик з вибухаючими зорями і прийшли до висновку, що космічне розширення може сповільнюватися, а не прискорюватися. Вони виявили, що властивості зірок у ранньому Всесвіті були іншими, ніж думалося раніше, що призвело до неточностей у вимірюваннях відстаней. Якщо ці результати підтвердяться, це може змінити уявлення про еволюцію Всесвіту, вказуючи на можливість зворотного розширення, що може призвести до “великого колапсу”.