3D-принтер – Антикор

Блогер надрукував на 3D-принтері копію Porsche 911 GT3

Ютубер Майк Лейк реалізував незвичайний проєкт – він зібрав повнорозмірну копію культового спорткара Porsche 911 GT3 із деталей, надрукованих на 3D-принтері. Увесь процес блогер документував на своєму каналі, а згодом розповів, у скільки обійшлося створення такого автомобіля.

Для друку кузовних панелей і зовнішніх елементів він використовував філамент PETG – термопластичну нитку, яку застосовують як витратний матеріал для 3D-принтерів. У середньому один кілограм матеріалу коштував приблизно 15,5 долара.

Наприклад, передній бампер складався з 61 окремої деталі. На його виготовлення знадобилося 381 година друку та близько 10,5 кг філаменту, що обійшлося приблизно у 163 долари.

Інші елементи кузова виявилися ще дешевшими. Друк кожного переднього крила зайняв близько 55 годин і потребував 1,9 кг матеріалу – приблизно 30 доларів за одну деталь. Для капота знадобилося 44 деталі та понад 5 кг філаменту, що коштувало близько 80 доларів.

Задні панелі кузова складалися з 56 деталей, а складний задній бампер друкували 288 годин. На нього пішло 7,5 кг матеріалу, що коштувало приблизно 116 доларів. Для порівняння, оригінальний задній бампер для Porsche 911 GT3 може коштувати понад 13 тисяч доларів.

Загалом автомобіль складається з 477 надрукованих деталей. На їх створення витратили близько 62 кг філаменту і майже 2000 годин друку. Вартість матеріалів склала приблизно 966 доларів. Ще близько 109 доларів пішло на невдалі друки – приблизно 7 кг матеріалу довелося викинути.

Попри відносно невелику вартість матеріалів, сам блогер визнає, що проєкт вимагав величезної кількості часу та терпіння. До того ж він починав роботу без попереднього досвіду 3D-друку.

Нагадаємо, вчені розробили технологію 3D-друку всередині тіла за допомогою звуку.

У Китаї створили голографічний 3D-принтер, що друкує майже миттєво

У лабораторії Tsinghua University китайські дослідники розробили нову технологію 3D-друку, яка дозволяє створювати складні мікрооб’єкти практично миттєво, повідомляє TechSpot. Розробка покликана подолати одне з головних обмежень традиційного адитивного виробництва – повільність процесу та необхідність пошарового формування деталей.
Метод отримав назву Digital Incoherent Synthesis of Holographic light fields (DISH). На відміну від класичних 3D-принтерів, які поступово вибудовують об’єкт шар за шаром за допомогою механічних елементів, нова система проєктує тривимірне голографічне світлове поле безпосередньо в об’єм фотополімерної смоли. У результаті вся структура твердне одночасно, що дозволяє уникнути тривалого процесу друку.
Система використовує високошвидкісний обертовий перископ, який спрямовує світло під різними кутами всередину резервуара зі смолою, усуваючи потребу обертати саму ємність. Перекриття голографічних світлових полів формує точні мікроструктури, які додатково оптимізуються за допомогою обчислювальних алгоритмів. Технологія забезпечує роздільну здатність до 19 мікрометрів у межах глибини одного сантиметра та дозволяє зберігати деталізацію до 12 мікрометрів, що приблизно у п’ять разів тонше за людську волосину. Під час випробувань дослідники змогли створювати повністю сформовані тривимірні об’єкти всього за 0,6 секунд, досягаючи швидкості до 333 кубічних міліметрів за секунду без втрати точності.
Поєднання високої швидкості та мікрометрової точності усуває компроміс між продуктивністю та деталізацією, який довгий час вважався неминучим у 3D-друці. Це відкриває нові можливості для біомедицини, зокрема для швидкого створення моделей тканин у дослідженнях лікарських препаратів та регенеративній медицині. У сфері мікроробототехніки та гнучкої електроніки технологія може дозволити безпосередньо друкувати складні вигнуті та взаємопов’язані структури, які складно або неможливо виготовити стандартними методами. Гнучкість у виборі матеріалів, включно з акрилатами різної в’язкості, також свідчить про потенціал масштабування для промислового виробництва компонентів фотоніки, камерних модулів і мікроелектромеханічних систем.

У Китаї навчилися друкувати двигуни для дронів на 3D-принтері

Китай успішно провів перше льотне випробування нового надлегкого мініатюрного турбореактивного двигуна, майже повністю виготовленого методом 3D-друку, повідомляє Xinhua.
Новий силовий агрегат – перший у Китаї 3D-друкований надлегкий мініатюрний турбореактивний двигун тягового класу 160 кг, що пройшов повноцінні льотні випробування. Понад три чверті маси двигуна припадає на обертові вузли та деталі, надруковані на 3D-принтері. Такий підхід дав змогу істотно скоротити кількість компонентів, полегшити конструкцію і спростити технічне обслуговування.
Під час випробування двигун встановили на безпілотну цільову платформу. Апарат провів у повітрі 30 хвилин, піднявшись на висоту 6000 метрів і розвиваючи швидкість до 918 км/год. Увесь політ двигун працював стабільно, що підтвердило його надійність у складніших умовах та на великих висотах.
Це вже другий великий етап програми: перший етап відбувся в липні і перевіряв здатність працювати в реальних умовах, тоді як нинішній тест дозволив перевірити сумісність двигуна з літальним апаратом, а також продемонстрував потенційні можливості для подальшого застосування.

Китаєць побудував для свого кота метро

У Китаї інженер на ім’я Сін спроектував для свого мейн-куна на ім’я Містер Найс працююче міні-метро з повноцінною станцією, вагонами та ескалаторами. Про це пише Habr у неділю, 17 серпня. Метро є частиною невеликого затишного котячого простору з більярдом, парковкою для автомобілів, домашнім кінотеатром та навіть банком.
Під час проектування інженер зіштовхнувся із двома проблемами. По-перше, не міг домогтися одночасного відкриття дверей поїзда та платформи. По-друге, йому не давалося створення працюючого ескалатора. Але за допомогою 3D-друку та підручних матеріалів Сін зміг вирішити всі проблеми та досягти того, що сам поміщається у котячий потяг. На все пішло чотири місяці. Інженер сподівається, що Містер Найс приведе у метро свою котячу родину.
Дивіться фото: Китаєць побудував для свого кота метро

Вчені зможуть друкувати мережі кровоносних судин для штучних органів

Вчені зі Стенфордського університету зробили прорив у створенні штучних органів, розробивши обчислювальну модель, яка дозволяє за лічені хвилини проєктувати мережі кровоносних судин для 3D-друку будь-якого органу, повідомляє NewScientist. Цей підхід може допомогти подолати один із головних бар’єрів у трансплантації штучних органів – відсутність системи живлення тканин.
Лише 10% пацієнтів у світі отримують необхідні органи для пересадки. 3D-друк органів розглядається як потенційне вирішення проблеми, проте штучні тканини без судин швидко гинуть. Дотепер створення таких мереж займало дні або тижні. Новий підхід, запропонований командою під керівництвом Елісон Марсден, базується на математичному законі, що описує природне розгалуження судин у тілі.
Дослідники протестували модель, створивши судинну мережу з 25 каналів для кільцеподібної структури діаметром 1 см, надрукованої з клітин нирки. Структуру надрукували з використанням частинок холодного желатину, а потім нагріли до температури тіла – 37°C, що дозволило утворити порожнисті канали діаметром 1 мм. Через них безперервно прокачували рідину з киснем і поживними речовинами, імітуючи кровотік.
Через тиждень у структурі з судинами кількість живих клітин була у 400 разів більшою, ніж у контрольній версії без судин, хоча обидві занурювалися в однакове поживне середовище. Марсден пояснює, що клітини виживали лише поблизу судин, бо поки що неможливо надрукувати менші, тонші капіляри, необхідні для живлення віддалених ділянок. Команда вже працює над вирішенням цієї проблеми.
За словами Х’юґа Тальбо з Університету Париж-Сакле, дослідження “відсуває межі можливого” й може дозволити створення судин для повнорозмірного органа не за тиждень, а за кілька годин. У майбутньому такі мережі можуть доповнити або навіть замінити донорські органи.
Наступний етап – друк повноцінних судинних систем у великих органах. Якщо все піде за планом, перші випробування надрукованих органів на свинях можуть відбутися вже протягом п’яти років.