У районі Еїль провінції Діярбакир на дні місцевого водосховища виявлено давні споруди, яким приблизно 2,4 тисячі років. Про це повідомляє TRT Haber із посиланням на підводні команди пошуку та рятування (SAK) жандармерії провінції.
Згідно з повідомленням, район Еїль, що знаходиться за 52 км від центру Діярбакира, з давніх часів був домівкою для численних цивілізацій і відомий своїми релігійними, природними та культурними цінностями.
Будівництво водосховища почалося у 1986 році та завершилося у 1997-му. Воно забезпечує місто питною та технічною водою, а також приховує під своїми глибинами численні історичні об’єкти.
Раніше гробниці пророків Хазрат Зулькіфль та Хазрат Ельяс були перенесені на пагорб Небі Харун, щоб уникнути затоплення. Проте деякі скельні гробниці, а також мечеть, медресе та хамам залишаються під водою й досі привертають увагу дослідників та туристів.
Позначка: Вчені
Астрономи виявили новий тип планет
Астрономи припускають, що в космосі може існувати новий тип планет – “рідкі” або розплавлені світи, повідомляє The Guardian. До такого класу, за результатами нових досліджень, може належати екзопланета L98-59d, розташована приблизно за 35 світлових років від Землі.
Планета приблизно у 1,6 рази більша за Землю і обертається навколо червоного карлика L 98-59. Спочатку вчені припускали, що на ній може існувати глибокий океан рідкої води. Однак нові аналізи свідчать, що її будова може бути зовсім іншою – планета, ймовірно, перебуває у майже повністю розплавленому стані.
За словами астрофізика Гаррісона Ніколса з університету Оксфорда, поверхня планети нагадує густу лавову масу, подібну до патоки. Дослідники припускають, що під поверхнею розташований гігантський океан магми, який може простягатися на тисячі кілометрів углиб, а ядро планети також залишається розплавленим.
Температура на поверхні, за оцінками, сягає приблизно 1900 °C. Через гравітаційний вплив сусідніх планет на океані магми можуть виникати величезні хвилі, а атмосфера, ймовірно, насичена сірководнем, що створює різкий запах, схожий на запах тухлих яєць. Учені вважають такі умови практично непридатними для життя.
Детальні дані про атмосферу планети вдалося отримати завдяки космічному телескопуJames Webb. Його прилади здатні аналізувати світло зірки, що проходить крізь атмосферу екзопланети, і визначати склад газів.
Раніше спостереження показали, що атмосфера L98-59d багата на сполуки сірки – це не відповідало типовим моделям кам’янистих або водних планет. Щоб пояснити ці дані, дослідники провели комп’ютерне моделювання еволюції планети від моменту її формування до сьогодні.
Результати показали, що саме глибокий океан магми міг утримувати гази в атмосфері протягом майже п’яти мільярдів років. На думку вчених, це може означати, що розплавлені планети у Всесвіті зустрічаються значно частіше, ніж вважалося раніше.
На Сонці стався сильний спалах
Вперше за останні тижні на Сонці зафіксовано сильний спалах. Про це напередодні повідомила лабораторія сонячної астрономії (XRAS) Інституту космічних досліджень РАН.
“Надійшла інформація про зареєстрований спалах M-класу на Сонці”, – йдеться в повідомленні.
За даними вчених, тривалість спалаху склала 20 хвилин.
“Подія сталася на тлі глибокого провалу активності, що триває вже майже місяць, і становить інтерес, головним чином, саме цим. Останній раз спалах цього класу був зареєстрований 25 лютого”, – заявили в лабораторії.
За її даними, розташування центру спалаху виключає вплив на Землю.
“Майже, напевно, вибух є одиничним і відносно випадковим”, – вважають вчені і додали, що до Землі прийшли перші потоки плазми, пов’язані з корональною дірою та вже спостерігаються слабкі збурення.
Сонячні спалахи діляться п’ять категорій залежно від інтенсивності рентгенівського випромінювання: А, У, З, М і Х. Спалахи класу М відносяться до сильних, можуть викликати радіоперешкоди на Землі і можливі геомагнітні бурі.
Нагадаємо, в лютому на Сонці несподівано зникли всі плями. Різке падіння сонячної активності, особливо після винятково бурхливого початку року, стало несподіваним для вчених. А на початку березня на Сонці стався викид гігантського протуберанця. Його розмір сягнув близько мільйона кілометрів.
Один потужний сонячний спалах може паралізувати космонавтику Землі – вчені
Чорнобильська пліснява може стати щитом від космічної радіації – вчені
Вчені виявили, що гриб Cladosporium sphaerospermum, який активно росте в зоні ЧАЕС, здатний поглинати радіацію, пише earth.com, посилаючись на дослідження, опубліковане у журналі Frontiers in Microbiology.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році науковці очікували, що територія навколо станції стане мертвою зоною. Проте природа здивувала: деякі види вижили і навіть почали активно пристосовуватися до високих рівнів радіації. Одним із найцікавіших прикладів стала чорна пліснява, яка не лише витримує сильне опромінення, але й розростається в найбільш заражених ділянках, фактично “харчуючись” радіацією.
Дослідники шукають способи захистити космонавтів від космічної радіації. Традиційні методи включають важкі щити для ракет і станцій, але кожен зайвий кілограм коштує дуже дорого. Тому вчені зацікавилися живою системою захисту, яка б могла адаптуватися і самовідновлюватися.
Щоб перевірити потенціал плісняви в умовах космосу, її відправили на МКС у спеціальному автономному модулі CubeLab. У герметичній чашці Петрі одну половину заповнили поживним розчином із грибом, а іншу залишили без плісняви. Під кожною половиною розташували датчики радіації. Результати показали, що під грибом рівень радіації був нижчим, а з товщиною шару плісняви ефект посилювався.
Автори дослідження відзначають, що експеримент поки що лише підтверджує концепцію. Проте результати обнадійливі: пліснява могла б стати основою для живих протирадіаційних покриттів для космічних кораблів або навіть поселень на інших планетах.
Вчені сподіваються, що в майбутньому такі біотехнології дозволять зменшити ризики для космонавтів та сприятимуть безпечнішому освоєнню космосу.
В Іспанії створили штучну рогівку з риб’ячої луски
Науковці з Університету Гранади в Іспанії повідомили про створення штучної рогівки, виготовленої з луски кількох видів риб. Розробка може допомогти пацієнтам із серйозними ушкодженнями ока, для яких сьогодні основним методом лікування є трансплантація донорської тканини, пише Reuters.
Рогівка – це прозорий передній шар ока, який відіграє ключову роль у формуванні зору. Однак при значних ушкодженнях вона майже не відновлюється, оскільки має дуже обмежену здатність до регенерації та не містить кровоносних судин.
Наразі багато пацієнтів із важкими захворюваннями рогівки потребують пересадки донорських тканин. Проте доступність таких трансплантатів обмежена, що створює черги на операції.
Дослідники пояснюють, що риб’яча луска має структуру колагену, подібну до людської рогівки. Завдяки цьому з неї вдалося створити прозорі та міцні імпланти, які добре сумісні з тканинами людського організму.
У лабораторних дослідженнях та експериментах на тваринах нові імпланти показали позитивні результати. Проте технологія поки не проходила клінічних випробувань на людях, тому її ще не використовують у медицині.
Співавторка дослідження Інгрід Гарсон зазначила, що така технологія може бути доступнішою та дешевшою за традиційні трансплантації. Крім того, використання риб’ячої луски може сприяти розвитку рибної промисловості.
Професор гістології Мігель Аламінос додав, що хоча пересадка донорської рогівки часто дає хороші результати, наука повинна шукати нові способи відновлення тканин, які не залежатимуть від донорства.
Знайдено найстарішу печеру на планеті
Дослідники виявили найдавнішу печеру на планеті. Вона утворилася задовго до появи динозаврів і збереглася до наших днів у віддаленому районі Австралії. Про це пише IFLScience.
Печери Дженован розташовані у муніципалітеті Обертон, Новий Південний Уельс, на сході країни.
Комплекс складається з численних залів, деякі з них мають підземні водойми, а на поверхні відомо понад 300 входів. Довгі роки вчені вважали ці печери порівняно молодими, сформованими річками Блакитних гір, але дослідження 2006 року змінило уявлення про їхній вік.
Щоб визначити час утворення печер, геологи вивчали глинисті мінерали, які кристалізувалися з вулканічного попелу сотні мільйонів років тому. За методом калій-аргонового датування встановлено, що печери Дженован мають приблизно 340 мільйонів років.
Це означає, що вони старші за більшість геологічних формувань континенту, динозаврів і навіть Блакитні гори.
За словами співавтора дослідження доктора Армстронга Осборна Дженованські печери на сотні мільйонів років старші за будь-яку іншу відому відкриту печеру у світі. Вік печери дозволяє вченим вивчати еволюцію підземних екосистем та давніх кліматичних умов на Землі.
Відкриття робить печери Дженован не лише геологічною пам’яткою, а й унікальним науковим об’єктом, що допомагає зрозуміти формування континентів і розвиток природи на планеті. Фото: Shutterstock Дженован
Вчені створили молекулу, якої не існує в природі
Міжнародна команда дослідників синтезувала молекулу з принципово новою електронною структурою, яка раніше не зустрічалася у природі, повідомляє ScienceX. У проєкті взяли участь фахівці з IBM, університету Манчестера, університету Оксфорда та федеральної вищої технічної школи Цюриха.
Електрони в новій молекулі рухаються спіралеподібною траєкторією. Під час кожного “оберту” їхня конфігурація повертається приблизно на 90 градусів і лише після чотирьох повних циклів повертається до початкового стану. Таку електронну конфігурацію називають напів-Мебіусовою топологією. За словами науковців, подібну структуру раніше не тільки не синтезували і не спостерігали, але навіть не передбачали теоретично.
Молекулу з формулою C₁₃Cl₂ створили буквально атом за атомом у лабораторії IBM. Початкову речовину підготували дослідники з Оксфорда, після чого в умовах надвисокого вакууму і температури, близької до абсолютного нуля, з неї по черзі видаляли атоми за допомогою точних електричних імпульсів.
Отриману структуру досліджували за допомогою сканувального тунельного та атомно-силового мікроскопів – технологій, які також були розроблені в IBM і за створення яких у 1986 році науковці отримали Нобелівську премію.
Втім, пояснити незвичайну поведінку молекули виявилося не менш складним завданням, ніж її синтезувати. Електрони всередині C₁₃Cl₂ взаємодіють надзвичайно складним чином, і моделювання таких процесів на класичних комп’ютерах потребує колосальних обчислювальних ресурсів.
Як пояснив один із авторів дослідження Ігор Рончевич з університету Манчестерa, класичні комп’ютери за останнє десятиліття змогли просунутися лише від точного моделювання систем із 16 електронами до приблизно 18. Натомість використання квантового комп’ютера IBM дозволило змоделювати систему з 32 електронами.
Квантове моделювання допомогло виявити спіральні молекулярні орбіталі та зрозуміти механізм формування цієї незвичайної топології. Крім того, дослідники показали, що електронну структуру молекули можна перемикати між трьома станами – із закручуванням за годинниковою стрілкою, проти неї або без закручування.
За словами віцепрезидента IBM Алессандро Куріоні, дослідження стало важливим кроком до ідеї, яку ще десятиліття тому висловив фізик Річард Фейнман – створення комп’ютера, здатного найкраще моделювати квантову фізику
Названо сім видів тварин, які оплакують близьких
Нові спостереження науковців доводять, що дика природа наділена власними емоціями та ритуалами прощання. Видання Discover Wildlife виділило сім видів тварин, які по-справжньому переживають втрату близьких.
1. Альбатроси
Ці птахи формують моногамні пари на все життя. Після загибелі партнера залишаються в жалобі від одного до двох років, відмовляючись шукати нового супутника.
2. Жирафи
У 2011 році було задокументовано випадок: мама-жираф дві години не відходила від тіла загиблого дитинчати, ігноруючи їжу та переміщення групи. Інші жирафи демонструють смуток лише за найближчими родичами.
3. Дельфіни
Дельфіни Ріссо тривалий час залишаються біля тіла загиблого дитинчати, оберігають його від людей і допомагають занурювати в безпечні зони моря. Такі прояви повторюються у різних дослідженнях.
4. Динго
Матері динго можуть переносити тіло загиблого цуценяти кілька разів протягом двох діб, намагаючись зберегти його поруч із родиною. Інші цуценята тимчасово припиняють гру.
5. Воронові (сороки, ворони)
Ці птахи збираються навколо загиблих товаришів і виконують ритуальні дії: обережно штовхають тіло, приносять гілки або траву, що нагадує людське поховання.
6. Слони
Стадо оточує тіло померлої самиці, торкається її хоботами, видає звуки, схожі на плач, вкриває гілками та листям. Протягом двох діб слони залишаються поруч, охороняючи тіло.
7. Шимпанзе
У 2008 році в камерунському центрі порятунку Санага-Йонг після смерті матріарха 25 особин сиділи у тиші, демонструючи глибокий сум і усвідомлення втрати. Світлина цього моменту перемогла у конкурсі National Geographic і стала відомою у світі.
Ці спостереження доводять, що емоції і переживання втрат у тварин не менш складні, ніж у людей. Вони мають власні соціальні та емоційні ритуали, що допомагають справлятися з втратою та підтримувати близьких.
Нагадаємо, зникла п’ять років тому такса з Каліфорнії повернулася додому.
Собака став учасником жіночого кросу на Олімпіаді
Людство нагріває Землю швидше, ніж будь-коли раніше – дослідження
Нове дослідження показало, що людство прискорило нагрівання планети до рекордних темпів. За оцінками вчених, глобальна температура зараз зростає приблизно на 0,35°C за десятиліття — майже вдвічі швидше, ніж у попередні десятиліття.
Роботу провели дослідники з Потсдамського інституту вивчення кліматичних змін, які проаналізували п’ять основних глобальних наборів даних про температуру. Щоб отримати точнішу картину, вони застосували спеціальний метод, який відфільтровує вплив природних коливань – зокрема сонячної активності, вулканічних вивержень та кліматичного явища Ель-Ніньо.
Результати показали, що між 1970 і 2015 роками планета нагрівалася стабільними темпами – менше ніж на 0,2°C за десятиліття. Проте приблизно з 2013-2014 років швидкість потепління різко зросла і протягом останнього десятиліття досягла приблизно 0,35°C за десять років. Це найвищий показник з моменту початку систематичних вимірювань температури на Землі у 1880 році.
Кліматолог Stefan Rahmstorf, один із авторів дослідження, попередив, що якщо нинішній темп збережеться, світ може стабільно перевищити межу потепління у 1,5°C, встановлену Паризькою угодою, ще до 2030 року.
За оцінками науковців, від доіндустріального періоду середня температура планети вже зросла приблизно на 1,4°C. Потепління посилюється не лише через викиди парникових газів, а й через зменшення кількості сірчаних аерозолів у атмосфері, які раніше частково охолоджували планету.
Дані одного з наборівданих, підготовленого службою Коперника з питань зміни клімату, свідчать, що при нинішніх темпах світ може перетнути межу 1,5°C вже цього року. Інші джерела прогнозують це у 2028-2029 роках.
Науковці попереджають, що подальше зростання температури може значно звузити можливості утримати потепління навіть на рівні 2°C. Такі зміни підвищують ризик запуску небезпечних кліматичних «переломних точок», які можуть спричинити довготривалі і масштабні зміни у природних системах.
За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні три роки стали найспекотнішими за всю історію спостережень. При цьому рівень викидів парникових газів продовжує зростати, а природні системи поглинання вуглецю можуть поступово втрачати ефективність.
Чорна смерть у Європі: вчені пояснили зникнення рослин
Міжнародна група вчених з’ясувала, що після пандемії Чорна смерть у Європі відбулося несподіване скорочення різноманіття рослин. Дослідження, результати якого опублікували в журналі Ecology Letters, показало: масова загибель людей не призвела до відновлення природи так, як це довго припускали науковці, пише The Independent.
Пандемія чуми у 1347-1353 роках забрала життя майже половини населення Європи. Раніше вважалося, що таке різке скорочення людей мало позитивно вплинути на екосистеми: менше сільського господарства та господарської діяльності – більше можливостей для природного відновлення.
Дослідники тривалий час припускали, що покинуті ферми, села та орні землі перетворилися на природні території. Такий процес часто розглядають як історичний приклад явища rewilding – повернення природи на землі, де припинилася людська діяльність.
Однак новий аналіз викопного пилку з різних регіонів Європи показав іншу картину. Вчені проаналізували дані за кілька століть до та після пандемії і виявили, що протягом приблизно 150 років після чуми кількість видів рослин помітно зменшилася.
За словами одного з авторів дослідження, еколога Джонатан Гордон, після того як сільськогосподарські землі були покинуті, традиційні практики управління ландшафтами припинилися. Через це ліси почали швидко поширюватися та витісняти інші типи рослинності.
У результаті багато рослин, які залежать від відкритих ландшафтів – луків, пасовищ і оброблюваних полів – поступово зникли. Саме такі види сьогодні вважаються важливою частиною європейських екосистем.
Ще один автор роботи, біолог Кріс Томас, наголошує, що результати дослідження показують складніший зв’язок між людиною та природою, ніж вважалося раніше. За його словами, людська діяльність у багатьох випадках не лише шкодить природі, а й може підтримувати різноманіття екосистем.
Вчені пропонують застосовувати так званий patchwork approach – підхід, за якого в одному ландшафті поєднуються різні типи середовищ: поля, ліси, пасовища, водойми та інші природні ділянки. Такий баланс, як зазначають дослідники, уже існує в деяких регіонах Європи та сприяє підтриманню високого рівня біорізноманіття.
Науковці підкреслюють, що повне усунення людини з природних територій не завжди є найкращим рішенням. Історичний досвід після Чорної смерть демонструє, що у багатьох випадках саме поєднання природних процесів і традиційного землекористування допомагає зберігати багатство екосистем.
Нагадаємо, кілька років тому на північному заході Китаю виявили випадок зараження бубонною чумою.
У США виявили перший випадок бубонної чуми за 10 років