Нове дослідження показало, що людство прискорило нагрівання планети до рекордних темпів. За оцінками вчених, глобальна температура зараз зростає приблизно на 0,35°C за десятиліття — майже вдвічі швидше, ніж у попередні десятиліття.
Роботу провели дослідники з Потсдамського інституту вивчення кліматичних змін, які проаналізували п’ять основних глобальних наборів даних про температуру. Щоб отримати точнішу картину, вони застосували спеціальний метод, який відфільтровує вплив природних коливань – зокрема сонячної активності, вулканічних вивержень та кліматичного явища Ель-Ніньо.
Результати показали, що між 1970 і 2015 роками планета нагрівалася стабільними темпами – менше ніж на 0,2°C за десятиліття. Проте приблизно з 2013-2014 років швидкість потепління різко зросла і протягом останнього десятиліття досягла приблизно 0,35°C за десять років. Це найвищий показник з моменту початку систематичних вимірювань температури на Землі у 1880 році.
Кліматолог Stefan Rahmstorf, один із авторів дослідження, попередив, що якщо нинішній темп збережеться, світ може стабільно перевищити межу потепління у 1,5°C, встановлену Паризькою угодою, ще до 2030 року.
За оцінками науковців, від доіндустріального періоду середня температура планети вже зросла приблизно на 1,4°C. Потепління посилюється не лише через викиди парникових газів, а й через зменшення кількості сірчаних аерозолів у атмосфері, які раніше частково охолоджували планету.
Дані одного з наборівданих, підготовленого службою Коперника з питань зміни клімату, свідчать, що при нинішніх темпах світ може перетнути межу 1,5°C вже цього року. Інші джерела прогнозують це у 2028-2029 роках.
Науковці попереджають, що подальше зростання температури може значно звузити можливості утримати потепління навіть на рівні 2°C. Такі зміни підвищують ризик запуску небезпечних кліматичних «переломних точок», які можуть спричинити довготривалі і масштабні зміни у природних системах.
За даними Всесвітньої метеорологічної організації, останні три роки стали найспекотнішими за всю історію спостережень. При цьому рівень викидів парникових газів продовжує зростати, а природні системи поглинання вуглецю можуть поступово втрачати ефективність.
Позначка: Дослідження
Плагін-гібриди споживають утричі більше пального, ніж заявлено – вчені
Нове масштабне дослідження з Університету Фраунгофера ставить під сумнів заявлену ефективність плагін-гібридних автомобілів. Як повідомляє Carscoops, фахівці проаналізували реальні дані 981035 плагін-гібридів, випущених у 2022-2023 роках. Інформацію отримали через систему бортового моніторингу споживання пального, яка бездротово передає показники з автомобілів різних виробників. Це, як зазначають дослідники, наймасштабніше дослідження плагін-гібридів у реальних умовах на сьогодні.
Порівняння офіційних лабораторних даних WLTP із фактичними показниками продемонструвало разючий розрив. Якщо за стандартом WLTP середня витрата пального для плагін-гібридів становить 1,57 л/100 км, то в реальних умовах вона зростає до 6,12 л/100 км – майже утричі більше.
Крім того, навіть у режимі розряджання батареї, коли автомобіль має переважно рухатися на електротязі, середня витрата склала 2,98 л/100 км – майже вдвічі вище за офіційний комбінований показник.
Дослідження також виявило суттєві відмінності між брендами. Деякі преміальні німецькі моделі показали найвищу витрату пального. Зокрема, окремі плагін-гібриди Porsche у середньому споживали близько 7 л/100 км. Натомість доступніші моделі від Kia, Toyota, Ford та Renault в аналогічних умовах часто демонстрували показники менш ніж 1 л/100 км.
У відповідь на зауваження представники Porsche заявили, що їхні офіційні цифри повністю відповідають вимогам ЄС, а розбіжності пояснюються стилем водіння та умовами експлуатації.
Головною причиною розриву дослідники називають те, що власники плагін-гібридів значно рідше заряджають авто, ніж передбачають регулятори. За даними аналізу, приватні власники пересуваються в електричному режимі лише 45-49% часу, тоді як службові автомобілі – взагалі 11-15%. Водночас методика WLTP закладає частку електричного пробігу на рівні 70-85%. Якщо батарея не заряджена, авто змушене рухатися на ДВЗ, ще й із додатковою вагою акумулятора.
Додатковими факторами стали менший фактичний запас ходу на електротязі (через холодну погоду, швидкість чи рельєф) та поїздки, що перевищують електричний запас ходу. Керівник дослідження Патрік Пльотц зазначив, що двигун внутрішнього згоряння в багатьох моделях активується частіше, ніж очікують водії.
Аналітики наголошують: плагін-гібриди справді можуть бути ефективними, але лише за умови регулярної зарядки. Інакше їхні показники виявляються далекими від лабораторних обіцянок. Проблема також підсвічує недоліки самого циклу WLTP, який, як і американський стандарт EPA, передбачає дисципліновану поведінку власника щодо заряджання. Коли цього не відбувається, реальна економія пального суттєво зменшується.
Вчені знайшли нові докази “гіпотези п’яної мавпи”
Біолог Олексій Маро представив результати дослідження, які частково заповнюють прогалини в “гіпотезі п’яної мавпи”, повідомляє Popular Science. Ця теорія припускає, що людська схильність до алкоголю може мати еволюційне коріння, адже ферментовані плоди були важливою частиною раціону предків сучасних приматів.
Учений проаналізував зразки сечі шимпанзе та виявив численні фізіологічні ознаки споживання етанолу. За його словами, результати свідчать про те, що в природному середовищі міститься достатньо алкоголю, аби тварини могли відчувати його вплив подібно до людини.
Дослідження також показало, що негативні результати на наявність етанолу частіше фіксувалися у самок і молодих особин. Біологи припускають, що самці можуть віддавати перевагу фруктам із вищим рівнем ферментації, а отже – більшим вмістом алкоголю.
За висновком Маро, з еволюційної точки зору їжа та алкоголь тісно пов’язані, особливо у випадку шимпанзе. Науковці продовжують шукати додаткові підтвердження або спростування “гіпотези п’яної мавпи”, щоб з’ясувати, чи сформувалася схильність людини до алкоголю в процесі еволюції та чи вплинуло це на подальше одомашнення дріжджів для виробництва алкогольних напоїв.
Британці заявили про прорив у розвитку натрій-іонних акумуляторів
Британські дослідники з Університету Суррея заявили про прорив у розвитку натрій-іонних акумуляторів: використання водонасиченого катодного матеріалу дозволило майже вдвічі збільшити їхню здатність накопичувати енергію. Про це повідомляє New Atlas.
Сьогодні лідером за енергетичною щільністю залишаються літій-іонні батареї, однак вони мають низку недоліків – від складного й дорогого видобутку літію до ризику перегріву та займання. Натрій-іонні акумулятори вважаються дешевшою та безпечнішою альтернативою, адже натрій значно поширеніший і простіший у видобутку. Проте їх головним мінусом була нижча енергетична щільність і більша маса.
Британські науковці вирішили змінити підхід до створення катода. Вони використали наноструктурований гідрат ванадату натрію (NVOH) – матеріал, який зазвичай попередньо зневоднюють через побоювання, що вода погіршує його властивості. Натомість команда зберегла воду в структурі сполуки.
За словами керівника дослідження Деніела Коммандера, результати виявилися неочікувано позитивними. Водонасичений матеріал продемонстрував вищу продуктивність і стабільність, ніж традиційно оброблений варіант. Під час випробувань батареї з таким катодом зберігали стабільність понад 400 циклів заряджання.
Науковці пояснюють, що присутність води дещо розширює міжшаровий простір у структурі матеріалу. Це полегшує рух іонів натрію та дозволяє катоду накопичувати більшу їх кількість, що й забезпечує зростання енергетичної щільності.
Крім того, команда протестувала гідратований ванадат натрію як матеріал для опріснення води. Виявилося, що він працює не гірше, а подекуди й краще за традиційні електроди. У перспективі це може відкрити можливість створення систем, які одночасно накопичують енергію та виробляють прісну воду, використовуючи морську воду як безпечний і доступний електроліт.
Вчені дослідили забруднення атмосфери від ракетних запусків
Нове дослідження посилює занепокоєння щодо зростаючого впливу комерційних космічних польотів на верхні шари атмосфери, повідомляє Ars Technica. Вчені вперше змогли простежити та виміряти забруднення, спричинене руйнуванням конкретної ракети на висоті приблизно 80-110 кілометрів над Землею.
Йдеться про частину ракети Falcon компанії SpaceX, яка 19 лютого 2025 року втратила керування під час входження в атмосферу після запуску супутників Starlink. Унаслідок руйнування в атмосфері утворився шлейф забруднення, який зафіксували спостерігачі в Північній Європі.
За словами провідного автора дослідження Робіна Вінга з Інституту атмосферної фізики імені Лейбніца, концентрація частинок була достатньою для високоточного аналізу та моделювання їхнього поширення. Зокрема, дослідники змогли відстежити наявність літію та інших елементів у верхніх шарах атмосфери.
Науковці наголошують, що зміни в цьому регіоні можуть впливати на стратосферу, де відбуваються процеси, пов’язані з озоновим шаром і кліматом. Ще донедавна людська діяльність майже не зачіпала ці висоти. В результаті кліматичні наслідки чекатимуть і країни, що взагалі не запускають жодних ракет.
Дослідження прогнозує різке зростання викидів від супутників, що згоряють під час повернення в атмосферу. За деякими оцінками, до 2040 року на орбіті може перебувати до 60 тисяч супутників, що означатиме повторні входження в атмосферу кожні один-два дні та потрапляння до верхніх шарів атмосфери до 10 тисяч тонн оксиду алюмінію щороку.
Такі аерозолі можуть підвищити температуру окремих ділянок верхньої атмосфери приблизно на 1,5°C протягом кількох років, що здатне вплинути на циркуляцію повітря, хімію озону та формування висотних хмар.
Питання забруднення від космічної діяльності також обговорювалося на конференції European Geosciences Union у Відні. Дослідники попереджають, що зростання кількості запусків, потенційно до 2000 на рік, може призвести до втрати близько 3% озонового шару в разі активного використання твердопаливних ракет із високим вмістом хлору та чорного вуглецю.
“Захист суверенітету”: Путін закрив доступ до генетичних даних росіян
Російський правитель Володимир Путін підписав закон, що обмежує передачу біологічних даних громадян Росії за межі країни. Про це в суботу, 21 лютого, повідомляє РБК-Україна.
Як зазначає видання, новий закон забороняє передавати результати генетичних і імунологічних досліджень росіян іноземним компаніям та державам. Запроваджені зміни до закону “Про державне регулювання в галузі генно-інженерної діяльності” фактично роблять будь-які масові дані про російську популяцію недоступними для передачі за кордон. Заборона охоплює збір і зберігання генетичної інформації іноземними фахівцями у Росії, її передачу та розповсюдження через мережу, а також надання доступу до баз даних іноземним юридичним та фізичним особам
Офіційна позиція Москви обґрунтовує ці заходи необхідністю “захисту суверенітету”. Водночас експерти вважають це кроком, продиктованим страхами щодо потенційного створення умовної “етнічної біологічної зброї”. У результаті замість того, щоб сприяти міжнародній співпраці, російська наука віддає перевагу ізоляції і закритій роботі лабораторій, що значно уповільнює впровадження сучасних методів лікування складних захворювань всередині країни, зауважує видання.
Проте в законі залишилися винятки. Наприклад, дозволяється передача біологічного матеріалу за кордон для індивідуального лікування конкретного пацієнта, також виготовлення індивідуальних ліків або міжнародні проєкти, які прямо схвалить уряд РФ.
На думку експертів, таке рішення Кремля для багатьох виглядає як черговий крок до технологічного відставання агресора. У світовій спільноті генетичні дослідження здійснюються через відкритий обмін інформацією, і спроби Росії “закрити” доступ до своїх даних можуть лише поглибити її відставання у сфері науки та медицини на міжнародному рівні.
Нагадаємо, у Росії ухвалили закон про право ФСБ блокувати будь-який зв’язок у РФ на підставі актів російського диктатора Володимира Путіна. Документ був підтриманий Держдумою зараз же і в другому, і в третьому читаннях без обговорень.
Путін опинився в “лещатах”, які сам створив – ЗМІ
Давній Марс міг бути теплим і дощовим, а не крижаним – вчені
Нові дані з Червоної планети ставлять під сумнів гіпотезу про те, що ранній Марс був переважно холодним і вкритим льодом, повідомляє Ars Technica. Дослідження зразків, зібраних марсоходом Perseverance у кратері Jezero, вказує на те, що близько 4 мільярдів років тому клімат міг бути теплим і вологим – із тривалими дощами та стабільними водоймами.
Йдеться про період Ноахійської епохи (4,1-3,7 млрд років тому), коли Марс зазнавав інтенсивного метеоритного бомбардування. Саме тоді сформувалися гігантські ударні басейнина планеті. Попри катастрофічні події, цей період вважається одним із найбільш потенційно придатних для життя в історії планети.
У центрі нового дослідження – галька каолініту, багатого на алюміній глинистого мінералу. Аналіз показав, що ці породи зазнали інтенсивного хімічного вивітрювання у присутності великої кількості води. Вони збіднені на залізо та магній і збагачені на алюміній і титан – хімічний “підпис”, характерний для тривалого впливу опадів за помірних температур.
Це важливо, адже такі зміни менш імовірно могли виникнути внаслідок короткочасного нагрівання води під час активності вулканів чи падіння метеоритів. Натомість результати більше відповідають сценарію стабільного теплого клімату з рясними дощами – подібного до давніх “парникових” періодів в історії Землі.
Питання клімату Ноахійської епохи залишається предметом гострих дискусій. Одна гіпотеза припускає холодну й крижану планету з епізодичним таненням льоду через вулканічну активність або удари астероїдів. Інша – теплий, переважно безльодовий Марс із густою атмосферою, багатою на CO2.
Складність у тому, що в ранній період Сонце було приблизно на 30% менш яскравим, ніж сьогодні. Щоб підтримувати теплий клімат, атмосфера Марса мала бути значно щільнішою, ніж нині. Нові дані з Єзеро можуть стати вагомим аргументом на користь “теплого” сценарію.
Раніше NASA повідомляло, що Perseverance виявив потенційні біосигнатури у зразках із кратера. Проби запаковані у спеціальні контейнери для майбутньої місії з повернення марсіанських зразків на Землю. Втім, програму Mars Sample Return нещодавно було скасовано, тому лабораторний аналіз може відкластися на роки.
Ключовим у майбутніх дослідженнях стане так званий критерій Нолла, сформульований астробіологом Ендрю Ноллом: щоб вважати знахідку доказом життя, вона має бути не просто пояснюваною біологією, а неможливою без неї.
Якщо висновки про теплий і вологий клімат підтвердяться, це означатиме, що мільярди років тому в нині безжальному та пустельному кратері Єзеро могли існувати умови, близькі до тропічних – і, можливо, навіть зародки життя.
У США знайшли пароплав, що затонув понад півтора століття тому
У США дослідники виявили уламки розкішного пасажирського пароплава Lac La Belle, який затонув понад 150 років тому під час сильного шторму на озері Мічиган. Про це повідомляє CNN з посиланням на організацію Shipwreck World.
Місцезнаходження судна намагалися встановити ще з 1960-х років. У жовтні 2022 року команда під керівництвом 80-річного “мисливця за кораблетрощами” з Іллінойсу Пола Егорна нарешті знайшла пароплав на дні озера -приблизно за 32 кілометри від узбережжя, між містами Расін і Кеноша у штаті Вісконсин.
Про знахідку одразу не оголошували: дослідники хотіли підготувати тривимірну відеомодель судна. Через негоду та інші обставини водолази змогли повернутися до місця аварії лише влітку 2025 року.
Пол Егорн займається пошуком затонулих кораблів із 15-річного віку та намагався знайти Lac La Belle ще з 1965 року. Прорив став можливим завдяки підказці його колеги – дослідника аварій і письменника Росса Річардсона, яка дозволила суттєво звузити район пошуків. Уламки виявили за допомогою бокового гідролокатора вже за дві години після початку робіт.
За даними Shipwreck World, пароплав збудували у 1864 році в Клівленді (штат Огайо). Судно завдовжки 66 метрів курсувало між Клівлендом і озером Верхнім. У 1866 році воно затонуло після зіткнення в річці Сент-Клер, але за три роки його підняли та відремонтували.
Фатальний рейс відбувся в ніч на 13 жовтня 1872 року. Пароплав вийшов із Мілвокі до Гранд-Гейвена під час сильного шторму. На борту перебували 53 пасажири й члени екіпажу, а також вантаж -ячмінь, свинина, борошно та віскі. Приблизно за дві години судно почало швидко набирати воду, а хвилі згодом загасили котли. Близько п’ятої ранку капітан наказав спускати рятувальні шлюпки, після чого пароплав затонув кормою вперед.
Одна зі шлюпок перекинулася -загинули восьмеро людей. Іншим вдалося дістатися узбережжя Вісконсину.
За словами Егорна, корпус судна зберігся відносно добре, хоча вкритий інвазивними молюсками. Верхні каюти зруйновані, проте дубові дерев’яні інтер’єри залишилися у хорошому стані.
У системі Великих озер, яка є найбільшою у світі системою прісноводних озер, може перебувати від 6 до 10 тисяч затонулих кораблів, більшість із яких досі не знайдені. Lac La Belle став уже 15-м судном, виявленим Полом Егорном.
Ядро Землі може бути найбільшим резервуаром водню – нове дослідження
Найбільший резервуар водню на нашій планеті може міститися не в океанах чи атмосфері, а глибоко під поверхнею – у ядрі Землі. Такого висновку дійшли дослідники, про що повідомляє CNN із посиланням на статтю, опубліковану в журналі Nature Communications.
За оцінками науковців, частка водню в ядрі може становити від 0,07% до 0,36% його загальної маси. Це відкриття може суттєво вплинути на розуміння процесів формування планет і появи умов для життя.
Під час формування Землі під впливом надвисоких температур і тиску з заліза та нікелю утворилося рідке металеве ядро. У перший мільйон років існування планети саме воно могло містити основну частину води – головного джерела водню.
“Водень міг розчинитися в металевій рідині, з якої формувалося ядро, лише якщо він був присутній на ранніх етапах формування Землі”, – пояснив Радждіп Дасгупта з Rice University.
Дослідження також свідчить, що значна частина води з’явилася на Землі ще під час її формування, а не була принесена пізніше кометами. На користь цієї гіпотези вказує зокрема відносно низька щільність ядра.
Щоб оцінити можливий обсяг водню, вчені провели лабораторний експеримент: розплавили залізо за допомогою лазерів у пристрої високого тиску, що імітує умови в центрі планети. Далі вони застосували атомно-зондову томографію – метод, який дозволяє вимірювати склад речовини на рівні окремих атомів.
Раніше дослідники покладалися на рентгенівську дифракцію кристалів заліза, однак цей метод не давав точних результатів. Новий підхід показав, як водень взаємодіє з кремнієм і киснем у наноструктурах під час охолодження металу. Поєднавши ці дані з попередніми оцінками вмісту кремнію в ядрі, команда змогла приблизно розрахувати кількість водню.
Втім, автори визнають: реальний обсяг може бути ще більшим, адже частина водню могла вивільнитися зі зразків під час декомпресії, і цей фактор складно врахувати.
Якщо гіпотеза підтвердиться, це означатиме, що водень закладався в ядро протягом усього періоду формування Землі. Його джерелом могли бути як первинні гази з протопланетної туманності, так і вода, принесена кометами та астероїдами.
Вчені пов’язали вживання кави з повільнішим старінням мозку
Кофеїн давно є невід’ємною частиною повсякденного життя мільйонів людей. Чай посідає друге місце серед найпопулярніших напоїв у світі після води, а більшість дорослих у США починають ранок із кави. Нове масштабне дослідженнясвідчить, що цей стимулятор може бути корисним не лише для бадьорості, а й для здоров’я мозку в довгостроковій перспективі, повідомляє Nature.
Автори роботи проаналізували, як регулярне споживання кофеїну впливає на когнітивні функції з віком, і дійшли висновку, що помірне вживання кави або чаю пов’язане зі зниженням ризику деменції та повільнішим когнітивним старінням. На відміну від більшості попередніх робіт, які охоплювали відносно короткі періоди, нове дослідження ґрунтується на 43 роках спостережень.
Команда під керівництвом епідеміолога Гарвардського університету Ю Чжана використала дані двох довготривалих проєктів – Nurses’ Health Study та Health Professionals Follow-up Study. У них брали участь понад 130 тисяч медичних працівників, які регулярно звітували про свій раціон, зокрема споживання кави та чаю.
Крім анкет, учасники проходили когнітивні тести, зокрема на запам’ятовування слів, що дозволяло об’єктивно оцінити зміни розумових здібностей із часом.
Найкращі результати продемонстрували люди, які споживали 2-3 чашки кави або 1-2 чашки чаю на день. Саме в цій групі зафіксовано найбільше зниження ризику деменції та темпів когнітивного спаду. Водночас позитивний ефект спостерігався і при меншій кількості кофеїну.
На відміну від деяких попередніх досліджень, цього разу захисний зв’язок зберігався навіть у тих, хто споживав багато кави. У групі з найвищим рівнем вживання -до п’яти чашок на день – ризик деменції був на 18% нижчим, ніж у тих, хто майже не вживавкофеїн.
Ці результати також підтвердилися серед людей із генетичним варіантом APOE4, який у 2-3 рази підвищує ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Такий ефект здивував частину наукової спільноти, адже носії APOE4 зазвичай менш чутливі до захисних факторів.
Авторів також зацікавив один важливий нюанс: люди, які пили декофеїнізовану каву, не отримували жодних когнітивних переваг. Це вказує на те, що потенційний ефект пов’язаний саме з кофеїном, а не з іншими сполуками кави, такими як поліфеноли чи алкалоїди.
Водночас дослідники наголошують, що вплив кофеїну є помірним і не замінює інших чинників здорового старіння мозку – фізичної активності, повноцінного сну, збалансованого харчування та соціальної активності.