Рятуйтеся, хто може 16 січня 2026 року Канада і Китай офіційно оголосили про укладення стратегічного партнерства, котре знаменує собою суттєве перезавантаження двосторонніх відносин після років напруги.
Цей крок відбувся в рамках першого з 2017 року державного візиту канадського прем’єр-міністра Марка Карні до Пекіна.
Згідно з цими домовленостями, Канада погодилася знизити імпортні мита на китайські електромобілі (до 6,1%, замість попередніх 100%), що значно спрощує вихід китайських EV на канадський ринок.
У відповідь Китай також знизить ставки на низку канадських продуктів, зокрема насіння каноли, й скасує інші обмеження, що тривалий час стримували торгівлю.
У Пекіні ситуацію описали як стратегічне партнерство, що відкриває нові можливості для співпраці у торгівлі, енергетиці, сільському господарстві і фінансах.
Оттава ж таким чином прагне зменшити свою економічну залежність від США у значній частині зовнішньої торгівлі й диверсифікує ринкизбуту. “Наші відносини зі США набагато ширші і глибші, ніж з Китаєм. Однак, якщо оцінювати динаміку розвитку канадсько-китайських відносин в останні місяці, вони справді стали більш передбачуваними, і результати цього вже помітні”, – зазначив Карніпід час прес-конференції у Пекіні. Він також додав, що переговори в Пекіні були “відвертими” та зосереджувалися на розширенні співробітництва між країнами.
Не складно збагнути, щона цей крок Канада наважилася внаслідок американських спроб зробити її “51-м штатом” шляхом економічного тиску.
При цьому США з 1 лютого вводять додаткові мита на імпорт з Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів і Фінляндії через те, що вони виступили проти американської анексії Гренландії, – про це Трамп повідомив у соцмережі Truth Social. “Ми протягом багатьох років фактично субсидували Данію, всі країни Європейського Союзу та інші держави, не стягуючи з них мит або будь-яких інших форм компенсації. Тепер, після століть, настав час Данії віддячити – на кону стоїть глобальний мир”, – написав він. Тож унеділю, 18 січня, вісім європейських держав (сама Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Швеція та Сполучене Королівство) оприлюднили узгоджену позицію у відповідь на заяви Дональда Трампа щодо можливого запровадження проти них 10% торговельних мит за допомогу Гренландії, на котру президент США теж накинув оком.
Спільний документ було розміщено на офіційному вебресурсі уряду Німеччини. У заяві наголошується, що подібні кроки з боку Вашингтона несуть серйозні ризики для стабільності трансатлантичного партнерства та можуть підірвати взаємну довіру між союзниками.
Країни, котрі одночасно є членами НАТО, підтвердили свою спільну зацікавленість у посиленні безпеки в Арктичному регіоні, підкресливши, що це питання має стратегічне значення для всієї трансатлантичної спільноти. У цьому контексті зазначається, що заплановані та заздалегідь погоджені військові навчання Arctic Endurance, що їх ініціює Данія разом із партнерами, повністю відповідають оборонним цілям Альянсу.
Автори заяви окремо акцентували: ці маневри не спрямовані проти жодної держави. Вони відбуваються на тлі загостреної міжнародної обстановки, проте не мають наступального чи провокаційного характеру. “Ми повністю солідарні з Королівством Данія та народом Гренландії. Спираючись на процес, розпочатий минулого тижня, ми готові до діалогу на основі принципів суверенітету та територіальної цілісності, які ми твердо підтримуємо”, – йдеться у заяві. Окрім цього, у документі підкреслюється, що погрози застосування торговельних обмежень можуть спровокувати небезпечну ескалацію та подальше погіршення відносин між Європою та США. Клуб імені Трампа Водночас Трамп знову озвучив тезу про те, що Китай і Росія нібито хочуть забрати Гренландію собі, а Данія нічого не може з цим вдіяти. “Зараз їх “захист” складається з двох упряжок з собаками, одну з яких додали нещодавно”, – написав він. За словами Трампа, тільки США під його особистим керівництвом здатні захистити острів.
То чи штовхають і Європу в обійми Китаю наміри адміністрації США щодо Гренландії? І як тепер можуть розвиватися події?
Насправді весь галас Трампа навколо Гренландії має далеко спрямовану мету, вважає політтехнолог та соціолог Віктор Небоженко. “Йому важливо позбутися НАТО і відкрити Путіну шлях до Європи. Європа вже рік зазнає подвійного тиску з боку США та Росії. Мета спільної стратегічної ініціативи Трампа та Путіна – це не Україна, а НАТО: згадайте ультиматум Рябкова (заступник міністра МЗС РФ – ред.) наприкінці 2021 року”, – пише він у соцмережі. Для цього, продовжує Небоженко, США та Росія одночасно й ведуть гібридну війну різними засобами проти Європи. “США намацали слабке місце Європи – це тарифи, Гренландія та Україна. Захоплення Гренландії, за планом Трампа, з одного боку, закриває Китаю перспективи у Північному морському шляху – рух китайських танкерів 20 днів замість 38-ми. З іншого боку, вимога поступитися США Гренландією має пересварити країни Європи щодо цілей та завдань НАТО. Тоді ЄС буде не до концентрації на допомозі Україні”, – підкреслює експерт. Тож, на його думку, головна мета Трампа та Путіна – це криза та розпад НАТО. “Бо НАТО цементує Європу, а не ЄС. Для Путіна криза та ослаблення НАТО – це шлях до Європи”, – попереджає він. І яким би апокаліптичним не виглядав такий сценарій (поряд з іншими версіями, включно зі спробою росіян за допомогою Гренландії грати Трампом “втемну” та навіть “ігор розуму” головного американця світу), він має право на життя.
Варто лишень згадати ще одну свіжу ініціативу Трампа щодо так званої “Ради миру”, про як він заявив теж 16 січня. І до котрої у якості засновника вже рветься прем’єр Угорщини Віктор Орбан, за сумісництвом європейський посіпака Трампа та Путіна.
То чи впливатиме все це на рішучість Європи підтримувати Україну, за застереженням Небоженка?
Ці процеси дійсно можуть частково підштовхувати Європу до активнішої співпраці з Китаєм на економічному рівні. Але стратегічні пріоритети щодо безпеки і підтримки України залишаються вагомими факторами, що стримують повне переорієнтування.
Загалом, саме гармонізація економічних та безпекових інтересів визначатиме, як ці події вплинуть на динаміку війни в Україні.
Ірина Носальська
