Космічний телескоп Хаббл зробив новий знімок туманності GN 04.32.8 -блакитного космічного утворення в одній із найвідоміших зон утворення зір – Молекулярній хмарі Тельця. Фото опублікувало Європейське космічне агентство.
Ця відбивна туманність не випромінює світло самостійно -її освітлюють сусідні зорі. Частинки пилу розсіюють світло, тому хмара набуває характерного блакитного відтінку, подібного до денного неба на Землі.
GN 04.32.8 розташована всього за 480 світлових років від Землі, що робить її цінним об’єктом для вивчення. В центрі кадру – три яскраві зірки: V1025 Tauri та її “супутниці” HP Tau, HP Tau G2 і HP Tau G3. Усі вони належать до класу T Tauri -дуже молодих, активних світил, які ще лише формуються.
Однак головна цікавинка фото -протозірка, яка тільки народжується. Це помаранчева пляма під центром зображення, наполовину затінена темною смугою. Вона загорнута в протопланетний диск, який частково блокує її світло.
Унікальність ситуації -в орієнтації диска: він повернутий до Землі ребром. Це дозволяє астрономам дослідити його будову й дізнатися більше про те, як формуються планети навколо нових зірок.
Ці спостереження відкривають нові можливості для розуміння процесів народження зірок і планетних систем у нашій галактиці. esahubble.org
Позначка: Галактика
-
Хаббл зафіксував вражаючу туманність у сузір’ї Тельця
-
Астрономи зазирнули в радіохвостові структури скупчення галактик
У скупченні галактик Abell 2255, розташованому приблизно за 800 мільйонів світлових років від Землі, вчені зафіксували вражаючі космічні структури – так звані радіохвости, які тягнуться на сотні тисяч світлових років.
Це стало можливим завдяки 56-годинним спостереженням із використанням сучасного радіотелескопа European Frequency Array, про що повідомляє журнал Astronomy & Astrophysics, передає Space.
Abell 2255 – це колосальне скупчення, що об’єднує від 300 до 500 галактик, багато з яких перебувають у процесі злиття. Його загальна протяжність сягає понад 16 мільйонів світлових років. У центрі уваги дослідників – радіогалактики, системи з надмасивними чорними дірами, що випромінюють гігантські струмені матерії.
Високоякісні зображення дозволили вивчити три незвичайні радіогалактики, які отримали умовні назви – Goldfish (Золота Риба), Beaver (Бобер) та Embryo (Ембріон). Їх вирізняють спотворені форми та довгі хвости – понад 200 тисяч світлових років – які, ймовірно, виникають через взаємодію з міжгалактичним середовищем.
“Нашою головою метою були використати дані для виявлення можливих філаментів у хвостах радіогалактик, щоб вивчити їхні морфологічні характеристики та походження”, – пояснив астрофізик Емануеле Де Рубейс з Болонського університету.
Особливий інтерес викликали ниткоподібні утворення, довжина яких сягає 260–360 тисяч світлових років – це у три рази більше за ширину Чумацького Шляху. Водночас їхня товщина – менше десятої частини ширини нашої галактики.
Науковці припускають, що ці структури сформувалися внаслідок турбулентної взаємодії галактик, що спричиняє прискорення частинок і створення магнітних полів. Надалі ці “нитки” розпорошуються в гарячому міжгалактичному газі. -
Хаббл показав галактику, де масово народжуються зорі
Космічний телескоп Хаббл опублікував нове зображення яскравої карликової галактики NGC 4449, яка знаходиться в сузір’ї Гончих Псів приблизно за 12,5 мільйона світлових років від нас. Галактика є дуже активною через високі темпи утворення нових зірок, тому її називають галактикою-спалахом. Унікальність NGC 4449 полягає в тому, що молоді яскраві зорі розташовані рівномірно по всій галактиці, що відрізняє її від інших подібних галактик. Дослідники вважають, що це може бути наслідком взаємодій з іншими галактиками. Нове зображення Хаббла доповнює дані з 2007 року і дозволяє вивчити найяскравіші зорі не лише в NGC 4449, а й в інших галактиках у її оточенні. Також космічний телескоп Джеймса Вебба показав, як крізь галактику простягаються нитки космічного пилу, освітлені випромінюванням нових зірок. Ці спостереження допомагають краще зрозуміти утворення зірок, структуру міжзоряного середовища та вплив гравітаційних взаємодій на формування нових зоряних систем.
-
Хаббл показав сліди зоряного вибуху у Великій Ведмедиці
Космічний телескоп Хаббл зробив вражаюче зображення далекої галактики IC 758, що розташована в сузір’ї Великої Ведмедиці – за 60 мільйонів світлових років від Землі.
Як повідомляє Європейське космічне агентство (ESA), у 1999 році в цій галактиці зафіксували потужний вибух наднової SN 199bg. Цей зоряний “смертельний спалах” відбувся на останньому етапі життя масивної зорі, яка була значно більша за наше Сонце.
На фото IC 758 виглядає спокійною – блакитні спіральні рукави м’яко огортають туманний центр, а блідо-жовта смуга в центрі світиться найяскравіше. Однак у серці цієї краси колись вибухнула зоря, розірвавши себе та змінивши навколишній простір.
Фахівці ESA пояснюють: вибух наднової – це не просто кінець зірки, а й явище, що впливає на весь міжзоряний простір навколо. Викинуті шари газу й пилу “перемішують” навколишній простір, можуть запобігати утворенню нових зірок або, навпаки, провокувати нові зоряні спалахи.
“Це міжзоряне струшування може розсіювати та нагрівати сусідні газові хмари і запобігати утворенню нових зірок або стикати їх, спричиняючи вибухи нових зір. Відкинуті шари також стають складниками для нових зірок”, – пояснюють науковці.
Наразі астрономи не знають, наскільки масивною була зоря, що вибухнула. Однак спостереження за іншими зорями в регіоні – особливо за допомогою Хаббла – можуть допомогти розкрити більше деталей про життя й смерть цього космічного гіганта. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов унікальних коричневих карликів
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба виявив дев’ять нових коричневих карликів у Молекулярній хмарі Персея – це регіон активного зореутворення, що розташований приблизно за 1000 світлових років від Землі. Про це повідомляє видання Space.
Коричневі карлики – це астрономічні об’єкти, які формуються як зірки, але не мають достатньо маси, щоб запустити термоядерний синтез водню. Їх іноді називають “невдалими зірками”.
Серед нових знахідок -два надзвичайно малі об’єкти, маса яких становить лише вдвічі більше, ніж у Юпітера. Це кидає виклик попереднім уявленням, згідно з якими мінімальна маса коричневого карлика мала б становити щонайменше 13 мас Юпітера.
Ще одна сенсація: один із карликів має диск із пилу та газу, схожий на ті, з яких формуються планети. Астрономи вважають, що цей об’єкт потенційно може бути “будівельним майданчиком” для нових світів.
Крім того, у спектрах кількох карликів виявили сліди загадкових вуглеводнів – сполук водню й вуглецю, які досі фіксували лише в атмосфері Сатурна та його супутника Титана. Їх походження в цій частині галактики залишається невідомим і стане предметом майбутніх досліджень. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов “копію” Чумацького Шляху
Астрономи виявили у далекому Всесвіті галактику під назвою J0107a, яка нагадує нашу власну Чумацький Шлях, але є значно більшою і активнішою. Дослідники виявили цю галактику за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба і виявили, що вона має спіральну форму з баром – прямою смугою зірок і газу, що проходить через центр, схожу на структуру нашої Галактики. Однак J0107a відрізняється від Чумацького Шляху тим, що її маса в десять разів більша, темп зореутворення у 300 разів інтенсивніший, і вона є компактнішою за розміром. Ця галактика вважається однією з найдавніших відомих галактик з баром, який сприяє утворенню нових зірок. Це відкриття змусило астрономів переглянути уявлення про формування галактик у ранньому Всесвіті.
-
Хаббл зняв похилену галактику NGC 3511
Європейське космічне агентство (ESA) оприлюднило свіже фото галактики NGC 3511, зняте телескопом Хаббл. Галактика розташована в сузір’ї Чаші на відстані близько 43 мільйонів світлових років від Землі. На фото видно спіральну галактику, яка виглядає дуже вражаюче через свій нахил під кутом близько 70 градусів. Її центр має жовтуватий колір, а край диска – блакитний. Червоні плями по галактиці свідчать про активні зони народження нових зір.
Галактика NGC 3511 стала частиною великого дослідження Хаббла, де астрономи вивчають процеси зореутворення у 55 найближчих галактиках. Фото знімаються за допомогою п’яти світлофільтрів, що дозволяє вченим вивчити колір, вік та інтенсивність зореутворення. Ці дослідження допомагають не лише розглядати красу віддалених світів, а й краще розуміти, як появляються нові зорі у нашому Всесвіті.