На кордоні хмари ходять хмуро 25 червня у Києві президент Володимир Зеленський провів зустріч із президентом Польщі Анджеєм Дудою, котрий приїхав в Україну перед завершенням свого президентського строку.
Глава держави зазначив, що Дуда є особливим гостем, котрий був з Україною із перших секунд повномасштабної війни. “Я хочу подякувати ще раз тобі особисто за все, що ми зробили разом із тобою, разом із Польщею. За твою допомогу, спільні важливі вчасні рішення, за кожен твій візит. Сьогодні це фактично твій прощальний візит як чинного президента Польщі, але ми завжди будемо раді тебе бачити в Україні як друга й дуже сміливу людину”, – зазначив Зеленський. При цьому 8 липня Дуда, який йде з посади після завершення строку роботи, дав спільне інтерв’ю польським виданням Otwarta Konserwa, Nowy Ład та Klub Jagiellońsky. Однією з тем інтервʼю були відносини Польщі із західними союзниками по НАТО, а також з Україною.
На питання про Україну Дуда визнав, що його особисті стосунки з Зеленським, насамперед у перші місяці російської агресії, перетворились на “політичні та іміджеві здобутки для Польщі”.
Але водночас він зауважив: західні союзники й Україна у питаннях надання військової допомоги часом “ігнорували” Польщу, зачепивши й болюче питання Волинської трагедії.
Нас не запрошували до дуже важливих міжнародних органів, де ухвалювалися рішення про надання допомоги Україні через нашу територію, це скандал, – заявив Дуда.
На думку польського глави, “українці, й наші союзники просто вважають, що аеропорт у Жешуві та наші автомагістралі – їхні, начебто вони належать їм”. “Ні, вони не їхні. Вони наші. Тому, якщо комусь щось не подобається, ми закриваємось і до побачення”, – тепер вже дійсно скандально наголосив він. При цьому днями міністр культури Польщі Барбара Новацька висловила незадоволення змістом шкільних підручників з історії України, зокрема тих параграфів, що висвітлюють чутливу тему Волинської трагедії. Вона навіть адресувала листа українському міністру освіти Оксену Лісовому з проханням переглянути зміст українських підручників, – повідомила агенція PАР 16 липня.
Водночас Дуда 2 липня підписав закон про оголошення 11 липня днем пам’яті “жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА” у роки Другої світової війни.
Тож не дивно, що на такому тлі у 80 містах Польщі 19 липня відбулися демонстрації під гаслом “Зупинити імміграцію!”, організовані ультраправою партією Конфедерація.
Зокрема, перед демонстрацією в Білостоці один із лідерів Конфедерації Кшиштоф Босак заявив, що безпека в країні погіршуватиметься, якщо не закрити кордони для нелегальних мігрантів та не почати кампанію з депортації. Він також закликав закрити для нелегальних мігрантів кордони з Литвою, Україною, Білоруссю та Словаччиною.
А у Ряшеві під будівлею воєводського управління зібралися понад 200 протестувальників, зокрема сім’ї з дітьми. Деякі учасники були одягнені в чорне, а багато хто тримав національні прапори та транспаранти, зокрема з написами “Ми не хочемо Лондона, Берліна чи Парижа в Жешуві”.
Водночас Польща відгороджується парканом не лише від агресивної Росії та її поплічниці Білорусі: у 2025 році розпочинається масштабне будівництво електронної системи спостереження на всій протяжності східного кордону з Україною – від Влодави до Устрик Дольних. Цифровий бар’єр довжиною понад 500 км включатиме сотні камер, тепловізорів, сенсорів та централізовану систему обробки даних, що вже частково працює у Підкарпатському воєводстві. Що відбувається і як “відмотати назад”? Для українців все це дуже дивно. Не лише тому, що поляки проявили до нас величезну і неоціненн емпатію на початку повномасштабного вторгнення Росії. А й тому, що сама Польща тільки нині перетворюється з “країни еміграції” (коли сотні тисяч поляків їхали у заможніші країни ЄС) на “країну імміграції” (коли їдуть вже до них).
Як наголосив гість Польського радіо 24 Адам Трачик з Фонду More in common, в останні роки стало очевидним, що Польща є привабливим місцем для багатьох іноземців, аби знайти роботу, новий дім і нове життя. І він підкреслив, що це явище, до якого багато місцевих все ще звикають, І поляки до цього не готові. “Здається, що цей наш досвід міграційної держави і спільноти, адже не лише багато поляків має еміграційний досвід, але також члени їхніх родин, близькі, друзі, які за останні десятиліття також мали цей досвід, – нам не дуже помагає зараз. Мені здається, що ми трохи ідеалізуємо нашу міграцію і наш досвід у цьому”, – зауважив він. Однак різкі політичні заяви, а тим більше конкретні кроки – це вже речі набагато серйозніші.
За словами політологів, подібна риторика може бути пов’язана навіть із тим, що Польща хоче зберегти роль “основного посередника” між Україною та центральноєвропейськими країнами, у якій її останнім часом успішно посунули Німеччина та Франція з Великою Британією.
Разом із тим зі скандального розлогого інтерв’ю Дуди у медіа потрапили в основному контроверсійні слова, котрі швидко розлетілися, як у польських, до речі, медіа, так і в українських.
Проте якщо послухати все інтерв’ю, то в принципі дуже багато Дуда говорить того, що би українцям сподобалося, але те, що в українській пресі практично не висвітлювалося, – вказує редактор щорічника Український Альманах (видання Об’єднання українців у Польщі) Ольга Попович. “Щодо цієї заяви про те, що, можливо, треба було закрити аеропорт в Ряшеві (Жешуві – ред.): він говорив це в такому плані минулому. Можливо, варто було це зробити, і більше він наголошував, не стільки, може, до України, скільки до західних союзників. І в цьому почулася образа Польщі, котра, у принципі, чується всі три роки”, – зауважила вона у коментарі Еспресо. Та хоча проблеми між нашими країнами і справді існують, їх можна вирішити. Особливо, коли справжній ворог у країн-партнерів один, і це – агресивна Російська Федерація.
Так, 16 липня Україна, Польща і Литва домовилися започаткувати форум істориків у рамках Люблінського трикутника, аби позбавити Москву найменшої можливості підважувати їхню єдність. “Сьогодні ми дійшли згоди започаткувати в межах Люблінського трикутника форуму істориків як платформи для спільних досліджень та діалогу на складні теми нашої спільної історії. Ми маємо шукати порозуміння, вирішувати проблемні питання та таким чином позбавити Москву найменшої можливості підважувати нашу єдність”, – сказав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга на спільній із главами МЗС Польщі та Литви пресконференції у Любліні. Очільник МЗС України також додав, що сторони домовилися про регулярність таких зустрічей на рівні міністрів закордонних справ щонайменше двічі на рік. За його словами, наступну зустріч у форматі Люблінського трикутника на рівні лідерів держав пропонується провести у Києві.
Дипломати також підтримали необхідність спільної боротьби з гібридними російськими загрозами, зокрема у сфері кібербезпеки, енергетичної безпеки та протидії використанню Росією енергетики як інструменту геополітичного тиску та шантажу, – зазначив Сибіга.
Ірина Носальська
